Методи навчання літератури
Про художні твори
Функції
Функції шкільного аналізу твору:
- когнітивна (пізнавальна) – засвоєння літературних знань, формування читацьких умінь та навичок у процесі аналізу;
- естетична – забезпечення розгляду художнього твору як мистецьке явище;
- виховна – виховання читацьких потреб і інтересів особистості;
- мотиваційна функція – полягає у формуванні мотивованого звернення до аналізу художнього твору загалом
- аксіологічна – виявляє духовні цінності потенціалу художнього твору;
- рецептивна – пізнання світу і себе через прочитане;
- комунікативна – встановлення діалогу між художнім твором, автором, читачем та іншими читачами.
Принципи
Принципи (засадничі положення аналізу художнього твору):
- міжмистецькі зв’язки (кіно, театр);
- особистісний;
- Кількість та якість;
- Принцип цілісності;
- принцип єдності змісту (що зображується) і форми (як зображується);
- контекстний принцип в аналізі художнього твору (передбачає розгляд твору на тлі історії конкретної національної літератури);
- принцип багатозначності (М.Бахтін) – художній твір має стільки значень і інтерпретацій стільки й читачів. Завдання вчителя розшифрувати і поглибити індивідуальне сприйняття.
- Принцип толерантності – здійснений на основі особистісного та діалогічного принципів, протистоїть авторитарності, одноманітності та будь-які догматичні висновки;
- Діалогічності принцип – художня книга, учні класу.
Прийоми реалізації
перегляд уривку з кінофільму
підготовка і виступ з повідомленням
складальний конспект
лекції вчителя
слово вчителя
2. Методи навчання, зумовлені формою забуття знань
самостійна робота
бесіда
лекція
Інші класифікації методів
В. Голубков виділяв методи вивчення літератури за джерелом знань:
- як лекція учителя,
- бесіда,
- самостійна робота учнів.
М. Кудряшов визначає метод як вид діяльності учнів, а саме:
- творче читання,
- репродуктивний,
- евристичний,
- дослідницький.
Дещо інакше класифікує методи вивчення літератури Б. Степанишин:
- словесні (належать лекція з її різновидами, бесіда, яка теж має різновиди, гроно проблемних методів, літературні ігри, переказування, коментар художнього тексту і виразно-художнє читання);
- наочні (ілюстрування, програвання і демонстрування);
- практичні (планування, тезування, конспектування, бібліографічний пошук, реферування та інші види самостійної роботи, зокрема перекази й різноманітні твори).
Водночас, як стверджує Б. Степанишин, ця класифікація випливає із триєдиної фундаментальної системи методів, а саме:
- Загальні методи – монологічний, діалогічний, евристичний, ілюстративний, дослідницький, алгоритмічний і програмований.
- Навчальні методи – репродуктивний, творчий, практичний; частково-пошуковий, пошуковий, спонукальний.
- Методи учіння – інформаційний, пояснювальний, інструктивний, стимулювальний.
В. Нікольський формулює методи та прийоми емоційно-образного осягнення художнього тексту, а також методи і прийоми інтерпретації (тлумачення) літературних творів.
В. Маранцман визначає ці методи як читання літературного твору, аналіз художнього тексту, коментування літературного твору позатекстовими матеріалами (листи, мемуари, щоденники, літературно-критичні статті та наукові дослідження, біографії письменників, теоретико- та історико-літературні категорії та ін.), як буття літературних творів у формах інших видів мистецтва (музика, живопис, театр, кіно), а також як літературну творчість за мотивами літературних творів та життєвих вражень учнів».
Види діяльності учнів
презентації
усні або письмові виступи
складання тез
індивідуальні й колективні повідомлення
3. Методи, обґрунтовані характером діяльності вчителя та учня під час організації навчального процесу
метод репродуктивний
метод дослідницький
застосовується з метою навчити учнів, науково організувати навчання літератури, слідкувати за тим, що зображується і як зображено, поглибити розуміння ідейно-естетичного змісту художнього твору, проаналізувати структурні компоненти тексту (композиція, сюжет, тема, тематика, ідейно-естетичний зміст, проблематика), історичні дослідження, мистецтвознавчі, розв’язання дослідницьких питань і завдань, постановка.
метод еврестичної бесіди
бесіда з запитанням, які повинні нести навідний характер. Кожне запитання повинно конкретизувати, розшифрувати або поглибити запитання попереднє. Така побудова системи запитань сприяє логічній побудові бесіди. Кожне запитання бесіди має супроводжуватися декількома запитаннями, які передбачають ту відповідь, але по іншому сформульовані. Такий підхід дозволяє уникнути переказу тексту, стимулює його осмислення, спонукає до роздумів.
Мета використання евристичної бесіди:
- з'ясувати рівень розуміння художнього твору;
- визначити доступні для розуміння учнів уривки і складні, які треба проаналізувати на наступному етапі художнього твору;
- налаштувати учнів на ідейно-естетичне осмислення художнього твору.
Використовуються три типи запитань:
- на рівень загального сприйняття (про що розповідається, що зображено);
- питання щодо поетики (як зображуються події, яку реакцію викликають);
- загальні запитання щодо ідейно-естетичного змісту художнього твору (що взяли для себе з тексту, чому було цікаво).
Прийоми реалізації:
- бесіда за планом (складаються вчителем, учнями);
- вільна бесіда;
- бесіда за запитаннями.
Види робіт:
- складання плану вдома;
- індивідуальні та групові плани
Прийом зіставлення – різні літературні епохи, два тексти одного автора, життєві та творчі шляхи письменника, історія створення сюжетів і художніх творів, художнього образу творів, теоретико-літературні поняття, ступінь значення творчості авторів, зіставлення історичних подій зображення у творі та в реальному житті.
метод творчого читання
пов'язаний з організацією правильного читання в класі й вдома (грамотно, вдумливо, виразне читання вчителем чи учнем, художнє читання, читання в особах, повторне читання, читання вголос чи про себе, читання ланцюжком (малі літературні жанри).
1. Методи навчання, що визначають за джерелами знань
наочні
практичні
словесні
