av Наталя Дубініна för 3 årar sedan
467
Mer av detta
Проводячи аналіз п’єси “Ромео і Джульєтти”, згадаємо про жанр твору. Це трагедія, властива епосі Відродження. Вона має нещасливий кінець, тобто головні герої в кінці гинуть. У п’єсі всього п’ять дій, починається вона з прологу, де коротко викладено суть сюжету.
Якщо говорити про композицію, то фабула трагедії побудована симетрично. Шекспір, звернувшись до найбільш благородної і сильному почуттю людини, зумів показати суть трагедії. Любов в п’єсі пронизує сюжет, і важливо помітити, що чим ближче фінал, тим все голосніше і сильніше звучить тема високого почуття. Багато хто згоден з твердженням, що п’єсу можна назвати пафосом любові, про це красномовно свідчать монологи то одного, то іншого головного героя. Видно по їх словам, як оспівують вони любов – гордо, урочисто і від щирого серця.
Львів – це місто-романтика, місто-емоція, місто-натхнення, місто-кохання. Сюди приїжджають освідчуватися, закохуватися, шукати амурних пригод, виявляти свої почуття, влаштовувати романтичні побачення і насолоджуватися Львовом, надихатися містом, яке створене, покликане відкривати в людині найсвітліші, найдражливіші почуття. І як в такому місті не поставити пам’ятник великій Любові! – У 2013 році, на проспекті Чорновола, що обабіч готелю “Львів”, возвеличили це вічне почуття: 9 травня серед фонтанних струмочків-гейзерів появилися дві статуї закоханих – львівських Ромео і Джульєтти, українки Пелагії Красновської та італійця Пауло Мікелінні. Увіковічнив в скульптурі кохання молодої пари львівський мистець Мирослав Гоза.
У центрі Львова зовсім недавно з’явилася нова визначна пам’ятка, яка вже встигла завоювати серця львів’ян і гостей міста. Мова йде про зворушливу і повітряну скульптуру авторства молодого творця Мирослава Гози. Її відразу ж охрестили пам’ятником Ромео і Джульєтті, хоча насправді прототипами закоханих, втілених у бронзі стали зовсім інші хлопець з дівчиною.
Історії про справжнє кохання не помирають, однією з таких є вічна шекспірівська трагедія «Ромео і Джульєтта». Кажуть, з обітниць сміються Боги, тому Ромео і Джульєтта їх не давали. Однак, через ворожнечу між родами, їх історія була визначена ще не почавшись.
Буремні часи переживає Україна. Революція Гідності, війна проти російських окупантів, спалені міста та багаточисельні жертви і біженці. Шквал політичних новин захопив ефір і думки молоді. Здається тепер вже не до кохання, але віра в перемогу сил добра та однакові погляди на майбутнє країни, і свої власні, зближують молодь.
Зробивши героєм трагедії людини, Шекспір в першу чергу звернувся до зображення самого великого людського почуття. Якщо в «Титі Андроникові» голос любовного потягу, ледь чутний на початку п'єси, був заглушений криками нелюдською ненависті, то в «Ромео і Джульєтті» поезія кохання, якому пройнятий весь твір, набуває все більш могутнє звучання в міру наближення фіналу трагедії.; « Пафос Шекспірівської драми «Ромео і Джульєтта», - писав в 1844 році В. Г. Бєлінський, - складає ідея любові, - і тому полум'яними хвилями, блискучими яскравим світлом зірок ллються з вуст коханців захоплені патетичні промови ... Це пафос любові, тому що в ліричних монологах Ромео і Джульєтти видно не одне тільки милування один одним, але й урочисте, горде, сповнене захоплення визнання любові як божественного почуття ».
«Ромео і Джульєтта» - трагедія Вільяма Шекспіра написана приблизно 1595 року, в якій розповідається про трагічне кохання двох молодих веронців із ворожих родин.
Відомо, що до створення п'єси «Ромео і Джульєтта» вже існувало кілька легенд і новел інших авторів про кохання двох представників ворогуючих кланів. В основу трагедії Шекспіра лягли три новели. Найперша була написана в 1562 Артуром Бруком, називалася вона «Трагічна історія Ромеуса і Джульєтти».
Трагедія «Ромео і Джульєтта» Шекспіра оповідає про нещасну долю двох молодих люблячих один одного людей, які стали жертвами ворожнечі між їх знатні роди Монтеккі та Капулетті.
Історія Ромео і Джульєтти відома у всьому світі. Написавши цю геніальну трагедію, знаменитий драматург Вільям Шекспір, напевно, і не припускав, наскільки вона буде популярна. По ній ставлять мюзикли і спектаклі, знімають фільми і складають опери… Історія трагічного кохання двох молодих людей з ворогуючих родин нікого не може залишити байдужим.
Вільям Шекспір (23 квітня 1564 - 23 квітня 1616) написав щонайменше 37 п'єс і 154 сонети , які вважаються одними з найважливіших і найтриваліших, коли-небудь написаних. Хоча п’єси впродовж століть захоплювали уяву театралів, деякі історики стверджують, що Шекспір насправді їх не писав .
Дивно, але про життя Шекспіра відомо небагато. Незважаючи на те, що він є найвідомішим і найпопулярнішим у світі драматургом , історикам доводилося заповнювати прогалини між кількома збереженими записами часів Єлизавети .
Англійський драматург, поет, який створив всесвітньо відомі сонети (1593—1600), драматичні твори: "Ромео і Джульєтта" (1594), "Гамлет" (1601), "Отелло" (1604), "Король Лір" (1606), хроніки, комедії. Усього Шекспір написав 37 п'єс, 154 сонети. Шекспір не вигадував сюжети своїх п'єс, він їх запозичав: з давніх історичних хронік, з п'єс попередників, з італійських новел. Персонажі п'єс Шекспіра — люди могутнього духу, мислячі, пристрасні. Персонажі Шекспіра вийшли за межі літературних творів, увійшли до галереї "вічних образів", що символізують вірне кохання (Ромео і Джульєтта), ревнивість (Отелло), прагнення справедливості (Гамлет).
Всесвітню славу принесли Шекспіру його драматичні твори: історичні хроніки, трагедії й комедії. Тут він сягнув такої висоти, що його твори й сьогодні, як і мистецтво стародавніх греків, хвилюють нас і багато в чому є взірцем.
Вільям Шекспір досі один з кращих драматургів у світі і дивовижним фактом залишається те, як провінційна людина, яка ніколи не відвідувала коледж стала одним з найбільш визначних та красномовних письменників за всю історію.
У творчості великого драматурга традиційно виділяють кілька періодів: ранні трагедії, в яких ще чути віра у справедливість і надія на
щастя, перехідний період і похмурий період пізніх трагедій.
Трагічне світовідчуття Шекспіра формувалося поступово. Перелом у його умонастрої, який намітився з усією виразністю в «Юлії Цезарі» і «Гамлеті» назрівав у 90-х роках. У цьому нас переконують трагічні мотиви, які звучать іноді у веселих комедіях. Ще виразніше нові настрої позначилися в «Ромео і Джульєтті» і «Венеціанському купці».
Життя б'є ключем, добрі люди перемагають сили зла, але в обох п'єсах нелюдяність зовсім не настільки беззбройна, як у комедіях «Багато шуму з нічого» і «Дванадцята ніч, або Що що завгодно». Вона загрожує, мстить, вона корениться в житті.
«Ромео і Джульєтта» знаменує собою початок нового, шекспірівського етапу в розвитку англійської і світової літератури.
Історичне значення п'єси про Ромео і Джульєтту полягає в першу чергу в тому, що соціальна проблематика стала відтепер основою трагедії. Елементи соціальної характеристики персонажів і до Шекспіра були властиві кращим творам англійської драматургії; не можна не погодитися, наприклад, з О. Парфьоновим, що стверджують, що «реалізм пізніх п'єс Марло ... відрізняє індивідуальна і соціальна конкретизація образів ». Однак тільки в «Ромео і Джульєтті» соціальна проблематика стала чинником, що визначає пафос трагедії.
Образи двох закоханих із трагедії Шекспіра збуджували творчу уяву багатьох художників, скульпторів, музикантів із різних країн. Кожен митець представляв Ромео і Джульєтту та їхні почуття відповідно до власного бачення, моди та смаків свого часу.
У живописі сюжет шекспірівської трагедії почали активно розробляти з XVIII ст. Так, 1790 р. англійський художник Джозеф Райт із Дербі створив полотно «Ромео і Джульєтта», використавши ефектний світловий прийом, за якого фон витримано в темних, приглушених тонах, а фігури героїв, особливо Джульєтти, яскраво освітлено. Дівчина, яка стоїть навколішки біля тіла юнака, чує чиїсь кроки і тримає кинджал, аби покінчити життя самогубством.
Безпосереднім джерелом трагедії була поема Артура Брука «Ромео і Джульєтта», однак ще до Брука ця старовинна італійська легенда переповідалася багато разів. Її обробка зустрічається в «Новеліо»
Мазуччо від 1476. Луїджі да Порто в «Історії двох законах», опублікованій у 1524, переніс дію з Сієни до Верони і дав героям імена Ромео і Джульєтта. В «Божественній комедії» Данте зустрічаються імена ворожих сімей Монтеккі та Капулетті. У 1553 сюжет використав Бальдері у «Нещасливому коханні». Вивів його також Маттео Банделло у «Новелах» у 1554, Луїджі Гротто в «Адріані» в 1578. П'єр Буато переклав новелу Банделло французькою мовою. Цей переклад був використаний Пойнтером, англійський переклад якого увійшов до збірки «Палац насолоди» (1565—1567). Саме звідти його почерпнув Артур Брук, у якого запозичив матеріал Шекспір.
Ромео і Джульєтта належить до трагедійного періоду творчості барда. Ця трагедія не схожа на пізніші трагедії Шекспіра. В ній багато комедійного, ліричного, фарсового. Трагічна доля героїв не є результатом провини, очищенням стражданням.
Трагедія «Ромео і Джульєтта» як саме життя сповнена тем, проблем і їх рішень. Але якщо проблему автор ставить ясно, чітко – вона виходить від самих персонажів, то шляхів її вирішення завжди кілька. Герої проходять лише один з них. Саме ця цінність п’єси як досвіду поколінь, як ілюстрації загальнолюдських вічних проблем, з якими стикаються все нові і нові епохи, і є причиною її живучості.
Безсмертна трагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта» екранізувалася безліч разів, деякі з цих екранізацій мало відомі широкому загалові, а деякі, назавжди вписані в історію кінематографа. Саме такою є екранізація База Лурманна. Гучний, гарячкова, що б'є по всім почуттям відразу, постановка епохи MTV.
Німа картина за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра була знята в рік 300-річчя від дня смерті великого поета і драматурга. Цікаво, що цей фільм конкурував з іншим повнометражним фільмом «Ромео і Джульєтта» кінокомпанії «Metro Pictures», що вийшов на екрани через три дні.
На балу в палаці Капулетті зароджується кохання двох юних створінь, долею приречених на ненависть. Ромео Монтеккі і Джульєтта Капулетті покохали одне одного на свою біду, адже їх сім'ї ведуть смертельну ворожнечу вже багато, багато років... Але їхнє кохання сильніше за родову ворожнечу, сильніше за забобони і непереборні перешкоди. Велика сила цього кохання перемагає все, навіть смерть ...
Ромео і Джульєтта - британський фільм режисера Карло Карлеї, за мотивами однойменної романтичної трагедії Вільяма Шекспіра, в головних ролях Гейлі Стайнфельд і Дуглас Бут.
Ромео і Джульєтта, герої п’єси Шекспіра відомі на весь світ, а головні герої стали «вічними образами», що уособлюють силу і велич справжнього кохання.
Ромео і Джульєтта – двоє з найбільш відомих героїв літератури, коли мова заходить про любов. Даний твір Вільяма Шекспіра – справжній символ великого кохання між молодими чоловіком і жінкою. У той же час, як усім нам чудово відомо, в будь-якому творі найголовніше – це його герої. Саме з цієї причини для розуміння цього прекрасного твору необхідно дати певну характеристику головним дійовим особам – дівчині по імені Джульєтта і молодому хлопцю Ромео.
У трагедійному романі показано, як Джульєтта перетворювалася з дівчинки на жінку.
Спочатку було показано, що вона була простою дитиною, яка була твердо впевнена у тому, що потрібно слухатися у всьому батьків, слідувати їх настанов і порад для того, щоб бути щасливою і правильною особистістю. Але істотні зміни з її розумом відбулися тоді, коли вона познайомилася з молодою людиною на ім’я Ромео. Після цього знайомства дівчина сильно задумалася про своє життя, стала задавати собі безліч питань і багато речей поставила під великий сумнів. Вона була дуже закохана в Ромео, але розуміла, що обставини йдуть проти їх любові і близьких відносин. Як мені думається, дивовижні метаморфози, які сталися з Джульєттою, є ключовою особливістю її надзвичайно цікавої особистості.
У образу Ромео є теж багато схожого з образом Джульєтти. Тим не менш, його образ і особистість є своєрідними. Ромео так само росте на очах у читача, він переживає деякі зміни у своєму житті і своєму характері. Спочатку він не зовсім розуміє, яка його мета, призначення і що він повинен робити в цьому житті. Але, коли він зустрічає Джульєтту, все стає на свої місця, адже він розуміє, що саме вона і є його теперішньою обраницею. Життя його змінюється. На жаль, його життя було призначено змінитися ще раз, коли він отримав неправдиву новину про те, що Джульєтта померла. Він розуміє, що сенс, який він не так давно знайшов, стає для нього повністю втраченим. Його розуміння світу змінюється. Він стає об’єктивною і відчуженою людиною, він відчуває байдужість до тих, хто йому не близький і на його думку несправедливий.
На жаль, для обох цих героїв любовна пригода стала трагічною. Як би там не було, це тільки підтверджує, що Ромео і Джульєтта були людьми надзвичайно безпосередніми, які становлять особливу цінність. Автору однойменного твору вдалося забезпечити своїх героїв дивовижними рисами, які були одночасно зрозумілими для всіх і яскравими, такими, які справляють сильне враження.
Ромео Монтеккі – головний герой трагедії У. Шекспіра «Ромео і Джульєтта», романтичний, закоханий юнак, представник знатного сімейства у Вероні. Сім’я Монтеккі тривалий час ворогує з іншого шанованою в місті родиною – Капулетті. Ромео і Джульєтта стають жертвами цієї багаторічної ворожнечі. Герой постає перед читачем в самому початку твору наївним юнаком, який гуляє весь час з друзями та закоханий в якусь безглузду красуню по імені Розалінда. Друзі помічають, що це надумана любов і часто йому про це говорять. Він сам собі придумав образ, підніс у своїх очах, а діставши свій предмет поклоніння, бажає вирости в очах друзів і в своїх власних. Такий Ромео до зустрічі з чотирнадцятирічною Джульєттою Капулетті – дочкою заклятого ворога його сім’ї. Любов до Джульєтти зовсім інша. Це не пусте захоплення, а справжнє почуття, яке перетворило його з легковажного молодика в дорослу, серйозну людину.
Ця любов повністю перетворює його світовідчуття і підносить над дійсністю. Від природи Ромео наділений чуйним серцем. Намагаючись проникнути на свято до Капулетті, він заздалегідь передчуває якусь приховану біду. dovidka.biz.ua Як він не намагався боротися з долею, а почуття взяли гору. Вбиваючи в смертельній сутичці Тибальта, він розуміє, що губить не тільки його, а й себе. Також, в цій бійці гине кращий друг Ромео – Меркуціо. Коли його починають розшукувати у Вероні, щоб помститися, він їде до Мантуї, але почувши про те, що Джульєтта випила отруту, раптово повертається. Він вирішує також прийняти отруту, щоб спочивати поруч з коханою. Збожеволівши від горя, він перед смертю вбиває ні в чому неповинного Паріса, якого обіцяли в женихи Джульєтті. Автор барвисто малює трагічний шлях життя цього героя. Незважаючи ні на що, симпатії читачів на його боці. Однак з твору стає ясно, наскільки згубними бувають пристрасті і як вони можуть взяти верх навіть над такою світлою душею, як Ромео.
Джульєтта Капулетті – головна героїня трагедії У. Шекспіра «Ромео і Джульєтта», юна дівчина з наївністю дитини, яка змінилася в ім’я любові. Джульєтта належить до сімейства Капулетті, яке з давніх пір ворогує з родиною Монтеккі. Вона з’являється на початку твору і постає безтурботною дівчинкою, оточеною турботою батьків, та під захистом двоюрідного брата Тибальта і улюбленою своєю годувальницею. Та відноситься до Джульєтти, як до власної дочки і готова заради неї на все. Знатний рід Капулетті у Вероні добре знають і шанують.
На момент подій, що відбуваються Джульєтті майже чотирнадцять років. Про заміжжя вона поки не замислюється, так само як і про кохання. Вона завжди покірна волі батька і матері, але все змінюється, коли вона зустрічає Ромео Монтеккі. У душі дівчини пробуджується невідоме раніше почуття, разом з яким оживає і розум. Вона не замислюється про те, до якої родини належить її коханий, що він спадкоємець їх смертельного ворога. Для неї він просто людина, яку вона полюбила всім серцем. dovidka.biz.ua У ході трагедії образ Джульєтти поступово змінюється від наївної дівчини-дитини до зрілої закоханої жінки. Саме вона виступає ініціатором таємного шлюбу з Ромео, як доказу любові. Адже тільки так вони зможуть бути разом. Незабаром в смертельній сутичці з Ромео гине Тибальт, за що батьки Джульєтти вирішують помститися, а також видати дочку заміж за Паріса.
У відчаї героїня вирішує покінчити життя самогубством, прийнявши отруту. Однак монах Лоренцо рекомендує їй випити інше зілля, яке занурює в сон, схожий на смерть, на три дні. Коли до її гробниці прибуде Ромео, вони зможуть разом тікати з міста. Проте доля жорстока до цих двох закоханих. Дізнавшись про смерть коханої, Ромео повертається з Мантуї. У склепі Капулетті він випиває смертельну отруту, щоб спочивати поряд з Джульєттою. Прокинувшись, дівчина бачить мертве тіло коханого і заколює себе кинджалом. Над тілами загиблих дітей сім’ї Монтеккі і Капулетті укладають мир, таким чином, поклавши край кривавій ворожнечі.
