Теорія права
Право – це система загальнообов’язкових і формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.
Об’єктивне право – система загальнообов’язкових, формально визначених норм, які забезпечені державою і служать критерієм правомірної (дозволеної) і неправомірної (недозволеної) поведінки особи.
Суб’єктивне право – це закріплені правом певні юридичні можливості особи. Це право на свою юридично можливу поведінку, право на звернення до держави за захистом своїх юридичних можливостей.
Ознаки права:
Право охороняється державою. У разі добровільного невиконання правових вимог застосовується певні засоби для їх примусової реалізації.
Право має загальний характер. Його норми регламентують необмежену і не визначену кількість відносин, право поширюється на невизначену кількість суб’єктів.
Формальна визначеність права. Правові норми – закони, втілені в офіційних конкретно-правових актах, викладених в оптимальній логічно виваженій формі.
Право є загальнообов’язковим для всього населення, що проживає на території певної держави. Право передбачає неможливість невиконання чи порушення його приписів будь-ким. Така поведінка визнається протиправною і карається державою.
Право є системою норм. Приписи, що складають право, є не просто сукупністю, а системним утворенням. Вони певним чином підпорядковуються та взаємодіють.
Право встановлюється або санкціонується (тобто офіційно схвалюється) державою. Воно є єдиним різновидом норм, що розробляються та приймаються, за певною процедурою, державою.
Джерела (форми) права
Міжнародно-правові акти
Документи міжнародної співдружності, що із санкції держави поширюються на їх територію
Нормативно-правовий договір
Спільний документ кількох суб’єктів, який містить норми права, що встановлюється за їхньою взаємною домовленістю і забезпечується державою
Нормативно-правовий акт
Офіційний письмовий документ держави, який приймається компетентними державними органами і встановлює, змінює або відміняє норми права
Правовий прецедент
Судове чи адміністративне рішення з конкретної справи, що має обов’язкове значення під час розгляду інших наступних аналогічних справ
Релігійно-правові норми
Релігійні канони та інші релігійні звичаї, яким надається загальнообов’язковий характер
Санкціоновані правові звичаї
Санкціоноване державою правило поведінки, що набуває загальнообов’язкового значення
ЗМІСТ ЮРИДИЧНИХ ОБОВЯЗКІВ
- необхідність здійснення певних дій;
- утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб;
- нести юридичну відповідальність за невиконання передбачених нормою права дій.
ЗМІСТ СУБЄКТИВНОГО ПРАВА
- можливість діяти відповідно до свого бажання;
- вимагати певних дій від зобов’язальної сторони;
- звернутися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права;
- користуватися соціальним благом, що закріплене суб’єктивним правом.
Право – особливий вид соціальних норм.
Суспільне життя людей тісно взаємопов’язане. Вчинки однієї людини спричиняють наслідки для іншої. Взаємодія людей неможлива без дотримання певних правил. З метою створення взаємовигідних умов спілкування, чіткого порядку взаємовідносин, люди виробили систему правил, які регламентують їх поведінку. Ці правила називають соціальними нормами - правила поведінки, що поширюються на певні групи людей, регулюють суспільні відносини і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.
Релігійні норми
норми, відображені в Корані або інших релігійних книгах.
Корпоративні
норми
норми громадських організацій, які визнає держава.
Звичаї
норми, що склалися історично і в результаті багаторазового повторення увійшли у звичку.
Мораль
норми, що склалися у людському суспільстві у зв’язку з уявленням про добро, зло, правду, справедливість.
Норми права
які встановлюються і охороняються державою
