realizată de Бурбело Ольга 1 an în urmă
329
Mai multe ca aceasta
Роман «Червоне і чорне» є одним з найкращих творів відомого французького письменника Стендаля (1783—1842). Його герой — Жульєн Сорель — увійшов у світову літературу як уособлення непокірливої, волелюбної юності. Сорель вступив у самостійне життя після падіння Наполеона, у період Реставрації Бурбонів. При Наполеоні обдарований юнак, можливо, зробив би військову кар’єру. Але за свого часу єдину можливість просунутися в суспільстві він вбачав у тому, щоб, закінчивши духовну семінарію, стати священиком. У душі Сореля сперечаються дурні нахили і людяність, холодний розрахунок і романтична чутливість. Любовна інтрига і честолюбні мрії приводять його на гільйотину.
червоне – жага, любов, пристрасть; чорне – символ зла, жалоби, смерті;
червоне – символ гільйотини, агресії, колір крові; чорне – колір повсякденного одягу Жульєна;
червоне – душевна чистота та щирість Жульєна Сореля; чорне – його честолюбство та холодний розрахунок;
червоне – колір мундира військовика армії Наполеона; чорне – колір сутани священика;
червоне – революція; чорне – реакція.
Роздуми Жульєна Сореля у в’язниці. Поведінка пані де Реналь та Матильди де Ла-Моль. Страта головного героя. Смерть пані де Реналь і глибоке горе та захоплення Матильди.
Мер міста пан де Реналь запрошує Жульєна гувернером до своїх дітей.
Розповідь про життя Жульєна Сореля в домі батька. Нездатність хлопця до фізичної праці, захоплення книгами викликають вороже ставлення до нього з боку батька-теслі та братів
Головною ідеєю, після подій Бурбонської реставрації, є лицемірство. Ця проблема є вічною — потреба поводитись так, чи інакше, щоб здобути місце у світі. Потреба грати якусь роль. Кульмінацією лицемірства стають, м'яко кажучи, ненормальні стосунки Жюльєна та Матільди — Жюльєн, усвідомлюючи, що робить, змушував себе не показувати кохання; так він і змушував його показувати. Врешті, це так подіяло на його серце, що стало незрозуміло — де правда, справжнє кохання, а де лицемірство, його амбіції.
Читання анотації до “Червоного і чорного” дає тільки загальне уявлення про сюжет. У центрі історії – Жюльєн Сорель. Юнак влаштувався гувернером в будинок пана Реналя і його дружини. Протягом усього твору йому доводилося робити вибір між кар’єрою в церкві і службою в армії.
"Червоне і чорне" (фр. Le Rouge et le Noir) — роман французького письменника Стендаля написаний у 1830 році. Іноді його ще називають хронікою XIX ст. У романі розкривається трагічна історія Жульєна Сореля, «в душі якого йде боротьба між природною шляхетністю й небезпечними примарами честолюбства».
Презентація містить ілюстрації та відеоматеріали про життя та особливості творчості Стендаля – відомого французького письменника, про його роман «Червоне і чорне» .
Аналіз літературного твору — логічна процедура, сутність якої полягає у розчленуванні цілісного літературного твору на компоненти, елементи, в розгляді кожного з них зокрема та у взаємозв'язках з метою осягнення, характеристики своєрідності цього твору.
Відображається у назві “червоне” та “чорне”.
Протистояння талановитої особистості суспільству
Соціально-психологічний роман
Головними художніми образами є Жульєн Сорель, та два його найбільших кохання - пані де Реналь та Матильда де Ла-Моль.
Самолюбна і горда, виступає повною протилежністю пані де Реналь.
Вона часто жорстока і безжальна в своїх судженнях про людей і ображає Жюльєна,
змушуючи його винаходити хитромудрі засоби, щоб підпорядкувати її собі. Але є те,
що зближує її з першої героїнею, - Матильда, хоч і розсудливо, а не інстинктивно, теж
прагне до щирого почуття любові.
Щира, чесна, трохи простодушна і наївна. Щиро закохується в
Жульєна. Але середовище, в якому вона існує змушує і її брехати. Вона залишається
дружиною де Реналя, якого зневажає, розуміючи, що цінність для нього представляє
не вона сама, а її гроші.
Юнак з народу. К. Ліпранді виписав з роману слова, що характеризують Жюльєна в соціальному відношенні: «син селянина », «молодий селянин», «син робітника », «молодий робітник», «син теслі», «бідний тесля». Справді, син селянина, що має лісопилку, повинний працювати на ній, як і його батько.
Чесність, великодушність, що підносять головного героя над оточенням, вступають у протиріччя з тим, що диктує йому в існуючих обставинах честолюбство.
Талановитий простолюдин не може пробитися у вищий світ, хоч він і розумніше і талановитіше знаті. У своєму ж середовищі ця людина теж себе не знаходить: його ненавидять навіть в родині.
Освіченість Жюльєна стала приводом для глузувань з боку його оточення, і він не зміг реалізувати весь свій потенціал.
Коли особистість йде проти свого походження і свого середовища, її доля складається трагічно: вона не може адаптуватися в навколишньому світі і знайти свій шлях. Бунт змушує її боротися, а не творити;
