realizată de Мария Нанарова 6 ani în urmă
589
Mai multe ca aceasta
Увесь арсенал, особливо епітети, алегорія, риторичні фігури
Заклик позбутися рабської психології, утвердження думки про невичерпність духовних сил народу, віра в краще майбуття.
«Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ця тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні»
- Іван Франко
Сивочолий пророк, його волосся «біле, як сніг», він фізично слабкий через старий вік, проте дуже міцний духовно:
" Се Мойсей, позабутий пророк,
Се дідусь слабосилий,
Що без роду, без стад і жінок
Сам стоїть край могили.
Все, що мав у життю, він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї "
В образі Мойсея автор наголошує саме на протиставленні фізичної слабкості та духовної величі, краси душі пророка:
" Хоч літа його гнуть у каблук
Із турботами в парі,
То в очах його все щось горить,
Мов дві блискавки в хмарі.
Хоч волосся все біле як сніг,
У старечій оздобі,
То стоять ще ті горді жмутки,
Як два роги на лобі "
Відданий своєму народові, Мойсей беззавітно його любить і бореться за його визволення, але на хвилину й він засумнівався у своїй вірі. Таким чином, поет показав, що вождь не повинен мати жодних сумнівів у справедливості обраного ним шляху.
Датан та Авріон
Дрібні людці, що вважають за мету не великий ідеал, а мізерну особисту користь, намагаючись демагогічно схилити до цього ж маси.
«Лихими демонами громади» зобразив Іван Франко цих ворогів Мойсея. Вони прагнуть відвернути народ від обраного шляху, яким веде Мойсей.
В образах Датана і Авірона поет викриває зрадників революційного руху, реформістів і угодовців. Словами Мойсея він картає антинародну сутність їхніх демагогічних заяв, спрямованих в дні бунту на захист спокою як «найблаженнішого стану».
Єгошуа
"Князь конюхів", новий ватажок єврейського народу після смерті пророка Мойсея, який продовжує його справу, надихає свій народ не здаватися й продовжувати шлях до «обітованої землі».
Злий дух, що з’являється перед пророком у пустелі і отруює його душу сумнівами, вириває з неї розпачливий крик: «Одурив нас Єгова!».
За зневіру цю Мойсей був покараний: він помер на порозі землі своїх предків, побачив її, але не вступив на неї.
Бог.
Пролог, 20 пісень, 2 вставні притчі: 1) як дерева собі велетня обирали (розповідає Мойсей); 2) про сліпого велетня Оріона й хлопчика-поводиря (розповідає Азазель)
У сюжеті твору Франко використовує лише один фрагмент біблійної історії: після сорока років блукань євреїв пустелею, у той момент, коли ізраїльтяни на чолі з Мойсеєм наблизилися до обіцяної землі – Палестини, але саме тепер Мойсей поступово втрачає авторитет: народ нарікає й бунтує, забуває про Божі заповіді та обіцянки. За лічені кроки від досягнення бажаного євреї зневіряються; сите рабство здається їм кращим, ніж голодна воля.
Заклик Єгошуа «До походу! До бою!» за світле майбутнє
Знищення Датана (закидали камінням) і Авірона (повісили)
Плач над долею народу — возвеличення чеснот народу — критика чинних проводирів нації як слабосилих — ствердження віри в світле будуще народу
Азазелю вдається спокусити Мойсея страшною картиною безрадісного, невільного майбутнього євреїв в оточенні ворожих їм народів
Народ, підбурений Датаном і Авіроном, вирішує вигнати Мойсея
Єврейський народ після 40-річних мандрів зневірений
Віршовий розмір: 5-стопний анапест
Строфа: двовірш (який розбитий в друкові на чотиривірш (катрен))
Римування: паралельне у двовірші (аабб)
Віршовий розмір: 5-стопний ямб
Строфа: терцина (тривірш)
Римування: аба бвб вгг
Перебуваючи із сім’єю у вічному місті Римі 1904 року, куди поїхав за кошт М.С. Грушевського, поет був дуже вражений могутньою скульптурою Мойсея, створеною на початку XVI ст. Мікеланджело Буонаротті.
За спогадами доньки митця Ганни Франко-Ключко, після побаченого батько майже весь час залишався в готелі, де безперестанку тримав перед очима маленьку статуетку Мойсея. Очевидно, саме в цей час у поетовій свідомості до кінця викристалізувався образ великого пророка як слабкої й водночас великої людини, людини, яка може покласти своє життя заради рідного народу.
Ці думи, спроектовані на долю українського народу та його проводирів, стають основою поеми.
Перифрази:
Великий Каменяр
Український Мойсей
Велетень філософської думки
Титан праці
Геній галицької землі
