realizată de Алла Захарчук 4 ani în urmă
1079
Mai multe ca aceasta
Колискові пісні — ліричні пісенні твори, які виконуються матір´ю (рідше батьком чи іншими членами родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати.
Це один з найдавніших жанрів народної словесності, що сягає корінням міфологічного періоду творчості. Для того, щоб зрозуміти витоки і ґенезис жанру, слід проаналізувати його найдавніші зразки. Спостереження доводять, що не лише образно-тематичною структурою, а й інтонаційно-ритмічною будовою вони споріднені із замовляннями. В минулому подібні пісні виконувались не тільки, щоб приспати дитину, а, як і замовляння, привернути до неї або відвернути від неї дію певних духовних сил, оберегти від зла, сприяти її здоров´ю і швидкому ростові.
Літній цикл свят розпочинався в останні дні травня.
В основі літнього обрядового циклу лежить культ рослинності та магія заклинання майбутнього врожаю, культ сонця та культ померлих.
Закінчувався літній цикл днем пророка Іллі (2 серпня), який, за повір'ями, відав громами і блискавками (у народних віруваннях пророк Ілля в процесі християнізації замінив язичницького Перуна).
У давнину твори, що виконувались у весняний час, були своєрідними магічними замовляннями, спрямованими на те, щоб прискорити весняні переміни: ліс — зазеленіти, траву — прорости, посіви — піднятись, квіти — розцвісти. Вони супроводжувались імітативно-магічними рухами або танцями.
Відповідно до основних обрядових дійств, можна виділити такі жанри народної словесності: веснянки, гаївки та волочебні пісні. Дехто з дослідників не розмежовує їх, розглядаючи як єдиний жанр пісень, якими супроводжувались весняні дійства. Незважаючи на те, що у процесі побутування вони справді майже зливаються, але в минулому мали ряд диференційних ознак, тому будемо їх розглядати окремо.
Веснянки — це календарно-обрядові пісні весняного циклу, які мають закличний характер і сприймаються як звертання до весни, до істот та речей, що асоціюються з нею. Своєю формою та образно-поетичними компонентами веснянки наближені до замовлянь, в яких до весни звертаються як до живої істоти.
Розпочиналося виконання зимового циклу пісень із зимового рівнодення (кінець грудня) і закінчувалося з появою перших ознак наближення весни (кінець лютого) проводами зими — святом масляної.
До зимового циклу календарних пісень входять колядки і щедрівки. З прийняттям християнства ці звичаї та пісні, які їх супроводжували, пристосували до основних свят зимового циклу:
Український фольклор - справжній "сік" індоєвропейської традиції, нектар світової культури... Це Всесвіт з тисячолітніми образами, сакральними жестами, священною і цілющою символікою, мовою, атмосферою. Унікальність і неповторність українського фольклору відображена в обрядових піснях і козацьких думах, танцях, приказках і прислів'ях, народних казках тощо. Це правікова спадщина і духовність, яка навчає мудрості та лікує душу. Вивчаючи фольклор, люди черпають натхнення та життєву силу, спокій, настрій. Дуже чітко виражене язичницьке коріння українського фольклору. Обрядова, ритуальна частина фольклору українців сповнена елементами міфології та давніх вірувань. Перелесники, мавки і чугайстри, водяники, вовкулаки, скарбники, лісовики, домивики та багато-багато інших створінь є дійовими особами українських байок, а їхні герої є носіями магічної сили. Все це повстає з сивої глибокої давнимни, з віків народної пам'яті і уяви. Наші предки вірили в душу людини як початок усіх початків та славили вічний всеохоплююсчий зв'язок видимого з невидимим, божественного і мирського. Вони не відділяли і не розривали ніколи цього зв'язку, а тому жили у ладу з самими собою та оточуючим світом.
Обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку. Обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем. У різні пори року виконувались різні обрядові (календарно-обрядові) пісні. Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті.
