Я (Романтика)

Mais informações

Революція Гідності

por Настя Рога

Ліна Костенко "Маруся Чурай"

por Людмила Бабенко

Революція 1917-1921. Який сенс?

por Віктор Постоловський

Французька революція

por Марія Колеснік

Я (Романтика)

«Я» — психологічна новела українського письменника Миколи Хвильового, ідеєю якої є фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму; світ врятує любов, усепрощення.

Стильові ознаки

Провідний мотив – «вічне протистояння добра і зла, божого й сатанинського», «материнська любов», «обов’язок і свобода вибору», «я чекіст, але я й людина», «жертовність», «роздвоєність (розтроєність) людської натури».

Глибокий психологізм

Внутрішні монологи героя

Розповідь від першої особи

Проблематика

Основною проблемою твору я романтика євнутрішнє роздвоєння особистості, людини між гуманізмом та обов’язком. Ця проблема розкрита у словах героя «Я – чекіст, але і людина». Також у цій новелі розкриті такі проблеми

- Проблема вибору істинних цінностей

- Протистояння добра злу

- Проблема гуманності й фанатичної відданості революції;

Головні герої новели

Де відбуваються події у творі “Я (Романтика)”? Місце подій – будинок розстріляного шляхтича.

Час подій: 20-ті рр. XX ст.

дегенерат

«Вірний пес революції…» вартовий з черепом дегенерата й душею «палача з гільйотини». „Низький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс”

Андрюша

Чекіст мимоволі, людина з нормальною психікою і чутливим серцем, який серед звірів сам фактично стає звіром.

доктор Тагабат

«Жорстока людина з холодним розумом і з каменем замість серця, п’яничка і людожер з інтелігентною зовнішністю»

мати

Мати героя твору “Я романтика” є прообразом Надзвичайної Марії.

Головний герой «Я»

Внутрішний світ “Я”- героя між фанатизмом і людяністю “Я( Романтика)”. Герой твору «Я (Романтика)» М. Хвильового вважає себе не тіль­ки чекістом, але й ЛЮДИНОЮ («Я — чекіст, але я і людина»).

Ознаки імпресіонізму

За жанром твір «Я (Романтика)» – це новела (точніше – соціально-психологічна новела з філософським елементом)

Символіка кольорів і заглиблення у внутрішній світ людини

Безсюжетність і фрагментарність

використання пейзажу як рівня певного світовідчуття; переважання пейзажу над героями

Символи

З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія. Я виходжу на безгранні поля, проходжу перевали і там, де жевріють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю. Я дивлюсь в даль.— Тоді дума за думою, як амазонянки, джигітують навколо мене. Тоді все пропадає... Таємні вершники летять, ритмічно похитуючись, до отрогів, і гасне день; біжить у могилах дорога, а за нею — мовчазний степ... Я одкидаю вії і згадую... воістину моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам'ятаю!). І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом.

полин

Марія мати

загірна комуна

Я (Романтика)

Образи та символи

предметів і явищ

револьвер, колишній панський палац на горі.

природи

ніч, узлісся, далекий туман, тихі озера, полин;

людей

-«Я (Романтика)» — главковерх чорного трибуналу;

-Доктор Тагабат — моральний ідеал Я(Романтики), його «звірячий інстинкт»;

-Дегенерат — жорстокий садист, «палач з гільйотини», сторож душі Я(Романтики);

-Андрюша — тихий, слабосилий юнак;

-Марія — мати Я;

-черниці-, ікс; ігрек, зет;