Вікові кризи
Криза зрілої юності
Умови подолання кризи зрілої юності:
• переростання дружби з особою протилежної статі в закоханість, любов.
• розвиток здатності прогнозування наслідків запланованих дій і вчинків не лише з прагматичних, але й морально-етичних, духовних позицій;
• розширення соціального оточення, сфери контактів, а відповідно, і кола значущих інших;
• залучення у суспільне життя, усвідомлення особистої відповідальності за свої вчинки перед суспільством;
• набуття індивідуального стилю діяльності;ема
• професійне самовизначення з урахуванням життєвих цінностей особистості;
Ознаки внутрішніх суперечностей та протистоянь зрілої юності:(Е. Еріксон).
•ідеологічна переконаність чи заплутаність системи цінностей
•сексуальна поляризація чи бісексуальна орієнтація;
•здатність до научіння чи параліч трудової діяльності;
•експериментування з різними ролями чи фіксація на одній ролі;
•впевненість у собі чи сором’язливість;
•потреба в професійному самовизначенні та недостатні можливості й слабка мотивація у реалізації вибору;
•потреба в розумінні й відчуття самотності, відчуженості;
•потреба в самоосмисленні, самоідентифікації та недостатня або суперечлива інформація про себе, а також несформоване вміння інтегрувати, переосмислювати цю інформацію;
•потреба в самостійності й протекційне ставлення дорослих, зокрема батьків;
•потреба в соціальному визнанні та обмеження можливості її реалізації;
Наслідки дифузії ідентичності зрілої юності:
- презирство до всього вітчизняного й ірраціональне захоплення всім іноземним.
- заперечення, аж до презирства, всіх передбачуваних ролей і моральних цінностей, орієнтація на «протилежне»;
- уникнення особистісного спілкування, тісних міжособистісних стосунків, нездатність емоційно впливати на осіб протилежної статі;
- постійне перебування в очікуванні чогось такого, що може чарівно змінити життя;
- неусвідомлений, але стійкий стан тривоги;
- відчуття ізоляції й спустошеності;
- уникнення постановки питань щодо життєвої позиції та перспектив, невміння будувати життєві плани, регресія й прагнення відтермінувати набуття дорослого статусу;
- відсутність мотивації до пошуків сенсу власного життя;
Подолання Вікових криз - коротко про головне
На що варто звернути увагу при вихованні діттей від 0 - 7 років
Криза 13-ти років
Передумовою кризи є руйнування старої структури особистості, внутрішнього світу, системи переживань дитини, що були сформовані до цього віку.
Суттєво змінюються психологічні особливості навчання підлітків:
- підлітки активно випробовують свої сили в різних галузях трудової діяльності: організація різних заходів, суспільно-політичне життя тощо.
- оцінка для підлітків є статусом, показником рівня знань, стимулом;
- процес засвоєння знань у школі може супроводжуватись інтелек туальними емоціями, але особливістю є те, що вони не самі обирають знання, тому одні учні їх легко засвоюють, інші - тільки вибіркові предмети;
- з'являється спрямованість на самостійний пошук нових знань;
- знання стають цінністю. Вони дозволяють зайняти певний статус серед однолітків;
- виникають нові мотиви учіння: + освіченість, + прагнення влаштуватись у майбутньому (подальше навчання, робота), + прагнення самоствердження і самовдосконалення, необхідність виконувати вимоги батьків;
- підлітки обирають такі способи навчання, які роблять їх більш незалежними, більш дорослими в їх очах (обирають самостійні форми занять, а від вчителя потребується розуміння, підтримка, допомога);
Нові умови розвитку підлітків зумовлюють нову соціальну ситуацію розвитку підлітків, яка характеризується тим, що основним соціальним середовищем дитини залишається школа, але змінюється мотив взаємодії із соціальним оточенням.
Суть кризи полягає у глибокій якісній зміні всього процесу психічного розвитку дитини, її внутрішнього світу (а не в яскравих зовнішніх проявах поведінки).
До симптомів кризи належать:
2. Негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючих. Схильний до сварок, порушень дисципліни, у нього часто виникає внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагне самотності та самоізоляції.
1. Зниження продуктивності навчальної діяльності (а також спроможності нею займатися) навіть у тих сферах, де підліток обдарований (часто це зумовлюється переходом від конкретного до логічного мислення).
Основними причинами кризи є наступні:
1) дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу в підлітків прагнень до нових форм взаємин із батьками та вчителями;
2) у поведінці з'являється пряме відображення статевого дозрівання.
Криза 3-ох років
Умови подолання кризи трьох років:
- урахування того, що дитина потребує емоційного прийняття й лагідності.
- уникнення несприятливої для дитини стратегії поведінки дорослих – бажання підкорити собі дитину;
- розумне заохочення ініціативи й самостійності дитини, занурення дитини у спільну з дорослими ігрову діяльність;
- забезпечення зони найближчого розвитку дитини, що полягає у визначенні меж свого «можу», співіднесенні «хочу» з «мушу» й « не можна»;
- своєчасна перебудова стосунків дитини з близькими дорослими: дорослий не повинен реагувати на провокативну поведінку й вимоги дитини, чітко виділяти ситуації, коли необхідно твердо й спокійно настояти на забороні;
Ознаки й симптоми кризи трьох років:
- деспотизм. Дитина жорстоко виявляє свою владу й диктат над оточуючими її дорослими, Якщо в сім'ї кілька дітей, замість деспотизму можуть виникнути ревнощі до менших братів й сестер.
- протест-бунт. Часті суперечки з батьками, провокування конфліктів у родині;
- знецінювання. Це характеристика всіх наступних перехідних періодів. Дитина говорить дорослим «погані» слова, грубить, рве книжки, ламає іграшки;
- своєвілля. Самостійність, емансипація від дорослого: дитина хоче робити й вирішувати все сама;
- гонорливість. Протест проти порядків, які існують вдома. Дитина настоює на своїх бажаннях й невдоволена всім, що їй пропонують і роблять інші;
- негативізм. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих. Головний мотив дії – зробити навпаки, прямо протилежне тому, що запропонували; - вередливість. Дитина настоює на своїй вимозі. Вперта дитина настоює на тому, чого їй не так сильно хочеться, або й зовсім не хочеться, або давно розхотілось;
Криза соціальних стосунків
Криза стосунків є кризою виділення свого "Я"
Цікаві - підказки
Криза вперше була розкрита в роботі Ельзи Келер «Про особистість трирічної дитини». Вона виділила 7 характеристик кризи 3-ох років:
деспотизм
протест-бунт
знецінювання
своєвілля
гонорливість
вередливість
негативізм
Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини, виникають безпосередньо кризові явища, що проявляються у взаєминах з дорослими, а іноді і з однолітками.
Зміна позиції дитини, ріст її самостійності і активності, вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків.
Криза новонародженості
Процес народження – переломний, критичний момент у житті дитини.
Умови подолання кризи:
До кінця 2-го міс. у відповідь на доброзичливий вираз обличчя дорослого у дитини починає з'являтися посмішка – - перший соціальний жест, - психічне новоутворення, що знаменує завершення кризи новонародженого й перехід до періоду немовляти.
- вияв любові й турботи до малюка з боку матері (ніжний догляд, годування грудним молоком тощо).
Ознаки й симптоми кризи:
- утрата ваги у перші дні після народження
Особливості віку новонародженого:
– перехід від біологічного типу розвитку до соціального.
перебудова усіх фізіологічних механізмів дитини; - зміна ситуації розвитку
Стадія немовляти
Фазу новонародженості
(від моменту народження до одного-двох місяців)
фазу новонародженості
(від моменту народження до одного-двох місяців)фазу новонародженості
(від моменту народження до одного-двох місяців)
"Комплекс пожвавлення"у дитини виробляється специфічна емоційно-рухова реакція, яку прийнято вважати початком ІІ фази розвитку немовляти.
Одразу після народження включаються: - безумовні рефлекси, які забезпечують роботу основних систем організму (дихання, кровообігу та інших). - захисні механізми (тобто спрямовані на обмеження дії окремих подразників або й на повне відчуження від них), - орієнтувальні рефлекси (спрямовані на забезпечення взаємодії з окремими подразниками, зокрема, пов’язаними з харчуванням).
Фізично вже відокремившись від матері, дитина має адаптуватися до зовсім інших умов життя - звикнути отримувати кисень з повітря, - ззовні приймати їжу, перетравлювати її, виділяти непотрібні організму речовини - тощо.
Криза 17-ти років
Критерії виходу з кризи ранньої юності:
- юнацька любов (без сексуального підґрунтя) як спроба домогтися чіткого визначення власної ідентичності, проектуючи власний образ на іншого й спостерігаючи його вже відображеним (Е. Еріксон).
- психосоціальна ідентифікація, почуття самототожності, власної істинності, повноцінності, співпричетності до світу інших людей, почуття адекватності й стабільного володіння власним «Я», здатність особистості повноцінно вирішувати завдання, що постають перед нею, брати на себе відповідальність за свої рішення, за вибір цінностей;
- становлення дійсного авторства у визначенні та реалізації свого власного погляду на життя загалом й формування реальних життєвих планів, індивідуального способу життя, зокрема;
Способів подолання кризової ситуації, які обирають для себе молоді люди, існує безліч, але п’ять із них є найбільш типовими:
5 — по-справжньому радикальний та самостійний. Молода людина дійсно залишає домівку і віддаляється від неї все далі і далі, інколи відчуваючи сумніви, страх, невпевненість, відчай, але все одно продовжує рухатися вперед,- це найпродуктивніший спосіб.
Найголовніше, щоб спосіб «гонитви за лідером» не став звичкою;
юнак вирішує, що йому і так добре, і залишається вдома;
молода людина бачить, що попереду неї йде доросла сильна людина, і вона вирішує йти у фарватері цього дорослого.
Такий варіант, узагалі-то, гарантує позитивний результат.
юнак заплющує очі і тікає подалі від дому, не розбираючи дороги, але наштовхується на перешкоди — біль, страх, і він вирішує повернутися додому від середини шляху
Він належить до тих, які повертаюся з травмами після походів або реальних втеч із дому;
молода людина, спробувавши відірватися від дому, вирішила, що «погана погода», що «дуже штормить» або у неї ще бракує сил, тобто вона поки що оголошує мораторій;
Під час кризи такі підлітки бувають цинічні і достатньо відверті, ясно формулюють своє життєве кредо. Період юності для них - час проб і помилок.
Бути у юнацькому віці дуже складно . Наповнений енергією, вивільненою у фізіологічних зрушеннях пубертата, одержимий потребою бути незалежним, повний очікувань майбутніх успіхів у великому житті, юнак проходить через тяжкі випробування у пошуках власного шляху у новому для нього світі.
Допомагають адаптуватися в основному два чинники: підтримка сім'ї і впевненість у собі, почуття компетентності.
почуття компетентності
підтримка сім'ї і впевненість у собі
Криза 17 років - рубіж звичного і нового дорослого життя. Покидаючи стіни школи -
після 11-го класу у ВНЗ
після 9-го класу, підлітки йдуть в технічні коледжі.
Вікові кризи - стисло про головне
Дитячі емоції та істерики - стисло про головне
Криза 6(7)-и років
Критерії виходу з кризи 7 років:
- вперше спостерігається феномен «гіркої цукерки».
- переконання, що «я можу все, а чого не вмію – того можу навчиться».
- формування почуття умілості (майстерності), компетентності;
Умови подолання кризи 7 років:
- забезпечення переходу до нової соціальної ситуації, нового змісту стосунків.
- розвиток здатності дитини до організованих ігор й регламентованих занять, уміння терпіти тягар дисципліни;
- задоволення базальної потреби у повазі, визнання суверенітету дитини;
- розширення сфери інтересів, спільні відвідування музеїв, екскурсії, подорожі;
- допомога дитині щодо реалізації прагнення до самостійних занять, надання можливості брати на себе якісь нові обов'язки у нових формах діяльності;
Перехідний період 6-7 років пов'язаний з появою нового системного новоутворення - внутрішньої позиції, яка виявляє новий рівень її самосвідомості. Ця внутрішня позиція входить у протиріччя із соціальною ситуацією розвитку дитини: в очах дорослих вона ще мала, несамостійна, а у власних – вже доросла.
Криза семи років – це криза саморегуляції
Криза 7 років – це період народження соціального "Я" дитини. Основні симптоми:
симптом «гіркої цукерки» (дитині погано, але вона намагається це приховати).
манірність поведінки (намагаючись виправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві);
втрата безпосередності поведінки;
У кінці вікового періоду у дошкільнят формується інтегральне особистісне новоутворення - шкільна зрілість.
Шкільна зрілість дошкільняти - прийнятний рівень фізичного і психічного розвитку дитини, що забезпечує її адекватне пристосування до умов шкільного навчання. + Шкільна зрілість є інтегральною характеристикою дитини і складається з фізичного та психологічного компонентів.
Соціальний компонент - спроможність дитини адаптуватись до нових соціальних умов шкільного навчання, прийняти на себе навчальні обов'язки, налагоджувати ефективне спілкування з новими дорослими та ровесниками.
Емоційно-вольовий компонент - спроможність до регуляції дитиною власної поведінки та емоційних виявів відповідно до навчальних ситуацій та соціальних вимог, здатність довільно спрямовувати свою психічну діяльність, формування емоційної зрілості.
Інтелектуальний компонент розглядається як наявність запасу конкретних знань, базового кругозору, розумових вмінь для спроможності виділити навчальне завдання і виконати його.
Прагнення стати школярем стимулюється у дошкільника - пізнавальною спрямованістю, - допитливістю, що сприяє розумовому розвитку дитини.
Психологічна готовність дитини до шкільного навчання включає мотиваційний компонент - наявність позитивного ставлення до перспективи шкільного навчання, стійкого бажання навчатись в школі. Розрізняють дошкільників з 3-ма типами ставлення до перспективи майбутнього навчання в школі:
індиферентне, байдуже ставлення, що супроводжується визнанням дошкільником необхідності навчання в школі, але емоційні реакції дитини є нейтральними.
негативне ставлення до майбутнього навчання в школі, сформоване через залякування батьків або сприймання негативного досвіду навчання старших братів чи сестер,
позитивна мотивація, в якій при стійкому бажанні стати школярем дитину приваблюють пізнавальні чи соціальні спонуки,
Фізична готовність дитини до навчання в школі передбачає адекватні параметри фізичного розвитку (зріст, вага), достатні сенсорні можливості (зір, слух) дитини та прийнятний стан її здоров'я.
Ознаки й симптоми кризи 7 років:
- дитина виявляє негативізм, стає неслухняною, злою, агресивною, конфліктною, впертою; - поява фрустраційності, афектів, потреби відокремлення від дорослого.
- відсутність безпосередніх емоційних реакцій на зовнішні стимули: дитина навчається приховувати власні почуття й переживання, поведінка відзначається примхливістю, неадекватністю реакцій;
- поява психологічних бар’єрів; діти стають менш зрозумілими для навколишніх;
- манірність поведінки (намагаючись виправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві);
- утрата дитячої безпосередності: нарочитість, безглуздість, штучність поведінки, клоунада; дтема
Усвідомлення своєї поведінки і початок особистої самосвідомості
Особистісні новоутворення:
6.Розвиток самооцінки – усвідомлення можливостей своїх дій.
5. Виникнення особистої свідомості – усвідомлення свого обмеженого місця в системі взаємин з дорослим.
4. Виникнення довільної поведінки.
3.Виникнення підпорядкування мотивів.
2.Виникнення перших етичних інстанцій: «що таке добре». Етичні інстанції зростають поряд з естетичними: «красиве не може бути поганим».
1.Виникнення першого схематичного контуру цілісного дитячого світогляду.
Криза 1-го року
Умови подолання кризи першого року:
- дотримання дорослими жорсткого розподілу простору навколо дитини на дозволене та заборонене.
- вияви терпіння й витримки, допомога дитині уникнути гострих емоційних реакцій;
- установлення нових взаємин з дитиною, надання їй деякої самостійності,
Ознаки й симптоми кризи першого року:
- з'являється потяг до заборонених предметів.
- емоційні аномалії (плаксивість, похмурість), інколи порушення сну, втрата апетиту;
- демонстрування дитиною актів протесту, опозиції, протиставлення себе іншим;
- руйнування емоційної взаємодії дитини з дорослим (ситуація «Ми»);
Особливості кризи першого року життя:
- поява самостійності й афективних реакцій, (коли дорослі не розуміють її бажань, її слів, жестів і міміки, або розуміють, але не виконують те, що вона хоче);
- обумовленість появою здібності дитини ходити та говорити;
Криза першого року пов’язана з освоєнням мовлення
Спочатку життєдіяльність немовляти регулювала біологічна система, детермінована біоритмами, то поступово вона вступає у суперечність із вербальними ситуаціями, які створюються дорослими.
В період раннього дитинства зароджується самосвідомість дитини.
За перші три роки дитина проходить величезний шлях у своєму розвитку; - оволодіває прямоходінням, - діями з предметами, - мовленням, - набуває певної фізичної самостійності й намагається її відстоювати.
Встановлення нових стосунків з дитиною, надання їй певної самостійності у дозволених межах, терпіння і витримка дорослих пом’якшують характер кризи.
