Марі де Франс
MARIE de FRANCE – l'Écriture du raffinement (France Culture, 2019)
Для тих, хто хоче знати більше!
Особистості
Марі де Франс приписують багато особистостей:
абатиса Редінгу (абатство, де, скоріш за все, переписали манускрипт Гарлі 978)
Марі де Мелан чи Бомон — вдова Гуго Талбота та дочка Галерана де Бомона
Марія — позашлюбна сестра Генрі II, адже у його батька, Жоффруа Плантаґенета, була побічна дочка з таким же ім'ям, яка згодом стала абатисою Шефтсберійського абатства (1181—1216 роки)
Марі де Франс дарує свою книгу Генрі II Плантаґенету
Після одруження Елеонори Аквітанської з Генрі II Плантаґенетом (він став королем Англії), Марі у складі почту цього подружжя переїжджає до Лондона. Можливо, що саме Генрі II поетеса присвятила збірку своїх ле.
Середньовічний чернець та критик — Деніс Пірамус у своїй праці «Vie Seint Edmund le rei» (1180 року) писав, що «Ле Марі де Франс» користувалися великою популярністю в придворної знаті через те, що «в них було те, чого слухачі бажали для себе в реальному житті».
Життєпис
Походження
Опираючись на лінгвістичні свідчення, вважають, що Марі походила з Вексена — частини Нормандії, що межувала з Паризьким басейном.
Ім'я
Про життя Марі де Франс відомо дуже мало.
Опираючись на лінгвістичні свідчення, вважають, що Марі походила з Вексена — частини Нормандії, що межувала з Паризьким басейном.
Перша згадка її імені була здійснена К. Фочетом
У період ренесансу, вперше ім'я Марі згадав Клод Фочет, бібліофіл та член парламенту Франції. Його двотомне видання — «Збірка про походження французької мови та поезії» (фр. «Reueil de l'origine de la langue et poesie francoise» Париж, 1581) містить спомин про «Марі де Франс».
Навіть її ім'я це всього лиш припущення, зроблене на підставі рядка з епілогу до її байок: «Marie ai nun, si suis de France» («Мене звуть Марія, я із Франції»). Під Францією у XII столітті розуміли Іль-де-Франс (фр. Ile-de-France) — місцевість довкола Парижа.
Посилання на сторінки з цікавою інформацією
Збірник 12-ти "повістей" Марії Французької
2.
1.
Твори
Чистилище Святого Патріка
є перекладом латинського твору — «Tractatus de Purgatorio Sancti Patricii» Генрі де Салтрі. Твір дійшов до нас в єдиному манускрипті, що налічує більш ніж 2000 віршів.
Ляйси
Як пише сама Марі де Франс, її ле є перекладом з латини давніх бретонських сюжетів.
Всі вони побудовані за однаковою схемою: вступ (про що йтиме мова), виклад події та короткий підсумок.
«Ле Марії де Франс» (фр. «Les Lais de Marie de France»)
— основна праця Марі де Франс, яка датується 1160—1170 рр. Заголом ле дійшли до нас у різній кількості у п'ятьох рукописах. Тільки рукопис Гарлі 978 містить всі дванадцять повістей разом із прологом.
«Еквітан» (фр. Lai d'Equitan) — король, забувши закони благородства, жіночої ніжності шукав у дружини сенешаля, за що й поплатився.
«Йонек» (фр. Lai de Yonec) — змальовано поширений казковий сюжет, в якому принц під виглядом птаха відвідує принцесу
«Гіжмар» (фр. Lai de Guigemar) — розповідається про лицаря, який уникав любові, аж поки його не прокляв чарівний олень (лицарева рана не загоїться, якщо він не знайде справжню даму серця)
Байки
Марія Французька найперша у середньовічній літературі поетеса, що творила у жанрі ізопет (байка) народною мовою.
Гарлі 978
До збірки увійшло 102 байки. Марія Французька стверджувала, що джерелом для її байок слугувала англійська адаптація латинських текстів «короля Альфреда», однак така праця до нас не дійшла. Цілком можливо, що поетеса вказала вигадане джерело. Левова частка її байок запозичені з латинського варіанту «Езопових байок» байкаря Ромула.
Вероника Долина - Мария Французская - Соловей - New York 2010
