школи наукового управління
Нова школа (з 1960р.)
«Нова школа»Зазначена школа управління, або якісна школа (з 1960р.) характеризується прагненям впровадити в науку управління методи і апарат точних наук таких як кібернетика і теорія дослідження операцій. Представниками цієї школи були Р. Акофф, Л. Берталанфі, С. Бір, Р. Люс та ін.
«Нова школа» базується на системному вивченні процесів прийняття рішення із застосуванням математичних методів і новітніх технічних засобів, включаючи ЕОМ. За допомогою цих методів школа прагне досягти підвищення раціональності рішень.
Загальнометодологічні концепції системного підходу розроблені Л. Берталанфі, А. Рапопорт, К. Боулдинга.
Усередині цієї школи можна виділити кілька напрямків: дослідження операцій (Р. Аккоф, Д. Екман), загальна теорія систем (У. Хитч, А. Ентховен, Ч. Щульц, Е. Квейд), економетрика (Я. Тінберген, Л. Клейн, А. Гольдбергер, В. Леонтьєв).
Наведена Д. М. Гвишиани класифікація шкіл досить умовна, оскільки не враховує відтінків всіх поглядів. Представники окремих шкіл в своїх дослідженнях широко використовують положення, теорії та ідеї інших шкіл. Незважаючи на те, що «нова школа» знаходиться в стадії становлення і розвитку, у неї досить багато послідовників.
1. Головна увага зосереджується на прийнятті рішення: основний і кінцевий результат аналізу повинен втілюватися у вигляді керуючого впливу. Процес прийняття рішення є головною складовою частиною повсякденної діяльності керівників виробництва.2. Критерієм вважається економічна ефективність. Вибір керуючого впливу повинен здійснюватися на основі порівняння величин, які характеризують стан підприємства і впливають на його процвітання в майбутньому (затрати, доходи, норма прибутку тощо).3. Використання формалізованих математичних моделей, які є, по суті, можливими варіантами вирішення проблеми.Модель — це форма зображення реальності. Звичайно, модель спрощує реальність, або зображує її абстрактно. Моделі полегшують розуміння складності реальності. Процедури перетворення даних повинні бути досить зрозумілими і докладними, щоб будь-який аналітик міг отримати на основі однакових даних одні і ті ж результати.4. Залежність від комп'ютера. Необхідність використання комп'ютера пояснюється складністю математичних моделей, великим обсягом даних, а також значною кількістю обчислень, які виконуються по моделюванню.Внесок кількісної школи: розробка та застосування моделей для поглибленого розуміння управлінських проблем; розвиток кількісних методів на допомогу керівникам у складних ситуаціях.До недоліків школи відноситься: вузькоспеціалізований підхід до управління; неможливість повного врахування людського фактора.
Школа поведінкових наук (біхевіористська школа)
Період кінця 30 -х і особливо 50-60-х років привів до певної зміни ситуації. По-перше, різко зросло число працівників в системі управління. Ефективна робота цілого механізму управління вимагала особливої уваги до особи працівника. Працівник залишався головним елементом системи управління. Зростання числа працівників збільшило значення таких проблем, як мотивація працівника управління, його ініціатива. Дуже гострою стає проблема комунікабельності працівника, його здатності працювати в колективі. Не менш важлива адаптивність, пристосовність співробітника до різних людей: підлеглим і начальникам.
по-третє, збільшення кількості працівників управління супроводилося появою професійних менеджерів. Все більше число господарів по особистих здібностях виявлялися не в стан керувати сотнями інженерів, бухгалтерів, фінансистів, юристів і так далі По-четверте, змінився і характер управлінської діяльності. Вона вимагала все більше і більше не елементарній старанності і дисциплінованості, а повного використання знань і здібностей.
Паралельний розвиток психології та соціології, а пізніше — соціоніки та удосконалення методів досліджень цих наук значно удосконалили вивчення поведінки людини на робочому місці, що зумовило в 50-ті роки відхід від школи людських стосунків і створення нового напряму, який дістав назву школи поведінських наук (біхевіористської школи). Представниками цієї школи є К.Арджиріс, Р.Лайнкерт, Д.Мак-Грегор, Ф.Герцберг, Честер Бернард. Якщо прихильники школи людських стосунків зосередилися на проблемах налагодження мікроклімату в колективі, то представники поведінської школи намагалися надати допомогу працівникові в усвідомленні своїх власних можливостей для самовиявлення в процесі праці. Виходячи з цього, будувалися концепції школи поведінських наук відносно управління організаціями підвищення ефективності використання людських ресурсів. У 60-ті роки поведінський підхід став надзвичайно популярним і охопив майже всю сферу управління в економічно розвинутих країнах. Як і попередні школи, прихильники школи поведінських наук вважали, що вони знайшли найбільш ефективний шлях розв'язання проблем успішного управління "від ефективності працівника - до ефективності організації".
Отже, з 1950 р. по теперішній час починається етап розвитку поведінкової школи, основоположником якої є Честер Бернард (1886 – 1961 рр.). Ч. Бернард був професором, а також бізнесменом – це, як відомо, досить незвичайна комбінація.
Школа людських стосунків
Одним з недоліків школи наукового управління і класичної школи було те, що вони до кінця не усвідомлювали ролі і значення людського фактора, що у кінцевому рахунку є основним елементом ефективності організації. Тому школу психології і людських відносин, яка усунула недоліки класичної школи, часто називають неокласичною школою.
У 20-30-і роки ХХ сторіччя зародилася школа людських відносин, у центрі уваги якої знаходиться людина. Виникнення доктрини "людських відносин" звичайно пов'язують з іменами американський учених Е. Мейо і Ф.Ротлісбергера, що відомі своїми дослідженнями в області соціології виробничих відносин.
"Школа людських відносин" стала реалізацією нового намагання менеджменту розглядати кожну промислову організацію як певну "соціальну систему". Це неабияке досягнення управлінської думки. Всі питання потрібно розглядати через призму взаємовідносин з власне людським соціальним аспектом індустрії.
Засновниками цієї школи стали: американський соціолог та психолог Елтон Мейо, Ф. Ретльсбергер, М. Л. Фолетт, Д. Мак-Грегор, Е. Майлс. Фундаментом для його досліджень були здобутки у теорії психології людини, а саме праця Зігмунда Фрейда "Психологія підсвідомого". Новий напрям теорії управління, започаткований Е. Мейо, полягав у наступному: чітко розроблені операції і добра заробітна плата не завжди призводять до підвищення продуктивності праці. Школа людських стосунків стала реалізацією нового прагнення менеджменту розглядати кожну організацію як певну соціальну систему. Мова йшла про те, що технологічний аспект ефективності виробництва необхідно розглядати через призму взаємозв'язку цієї сторони організації з власне людським, соціальним аспектом виробництва.
Основні тези Е. Мейо:1) люди в основному мотивуються соціальними потребами і відчувають свою індивідуальність завдяки своїм стосункам з іншими людьми;2) в результаті промислової революції та раціоналізації процесу праці сама робота значною мірою втратила привабливість, тому люди шукають задоволення в соціальних взаєминах;3) люди більш чутливі до соціального впливу групи рівних їм людей, ніж до спонукання засобів контролю, що використовуються керівниками;4) робітник виконує розпорядження керівника, якщо останній зможе задовольнити соціальні потреби своїх підлеглих і їх бажання бути зрозумілими.
Класична (адміністративна) школа управління
«Батьком» класичного менеджменту вважається французький підприємець і інженер Анрi Файоль (1841—1925 рр.), який створив першу цілісну класичну школу управління i сформулював її основні принципи i функції. Його перша стаття на цю тему вийшла в 1900р., а книга «Загальне і промислове управління»— в 1916р. В 1918р. А. Файоль очолив створений ним центр адміністративних досліджень. Він доводив, що відкриті ним принципи можна застосовувати як в правлячих колах, в установах, так і в армії, тобто вони носять універсальний характер.
14 принципів управління Анрі Файоля
Нижченаведені принципи були сформульовані після детального аналізу всіх закономірностей організаційного функціонування. До того ж вони актуальні й донині.
1. Персонал. Справи компанії погані? Здається, що причина тому нестабільність нинішньої економіки? На жаль, але справжня причина може критися в плинності персоналу, частій зміні робочого колективу.
2. Винагорода співробітників. Важливим є і даний принцип, який засновник школи класичного менеджменту, Анрі Файоль, назвав мало не найголовнішим. Так, хіба неприємно бачити, що підлеглі приходять на роботу в піднесеному настрої, що позитивно позначається на результатах їх діяльності? Все це говорить про те, що пора задуматися про справедливе нагородження кожного такого працівника.
3. Ієрархічний лад. Так, це є ніщо інше, як цілий ряд посад керівного характеру, що діляться на низькі і високі.
4. Розподіл праці. В основному головна його мета, як свідчить принцип управління Файоля, полягає в тому, щоб максимально збільшити обсяг, підвищивши, таким чином, безпосередньо саме виробництво. При цьому не повинна погіршитися якість останнього.
5. Дисципліна. Те, якою вона буде, залежить, в першу чергу, від головної керівної ланки.
6. Підпорядкування інтересів. Цей принцип організації за Файолю говорить про те, що інтереси групи або кожного службовця повинні поступатися загальним інтересам, тобто самого підприємства.
7. Влада. Це велика відповідальність, а вона, в свою чергу, неможлива без нагороди або критики.
8. Порядок. Пам’ятайте, в дитинстві мама казала, що речі повинні знати своє місце? Так, і на підприємстві кожному працівнику має бути виділене місце.
9. Ініціативність. Слід навчитися грамотно і розумно, як створювати, так і здійснювати план.
10. Справедливість. Мікс доброзичливості та правосуддя народжує напій справедливості по відношенню до кожної робочої особи.
11. Єдність. Ніколи не варто розділяти власний персонал, намагаючись таким чином виділити його сильні і слабкі сторони.
12. Єдність керівництва. Скільки б особистостей не становило керівну ланку, всі вони повинні виконувати одну програму, спрямовану на досягнення єдиної мети.
13. Централізація. Нарешті, одним із завершальних 14 принципів Анрі Файоля є питання централізації. Слід відшукати саме ту її ступінь, що благотворно вплине на хід справ компанії.
14. Єдність розпорядження. Одне з найбільш фундаментальних правил, що ставить крапку в 14 принципах Файоля. Певному службовцю або групі працівників має право давати вказівки лише один начальник.
Школа наукового управління
Розробка оптимальних методів виконання роботи завдяки науковому вивченню витрат часу, затрачених рухів і зусиль працівників; Засновником школи наукового управління вважається Фредерік Тейлор (1856—1915).
Головні свої ідеї Тейлор сформулював у книгах «Відрядна система» (1895р.), «Цеховий менеджмент» (1903р.), «Принципи наукового менеджменту»(1911р.) у вигляді наступних принципів «наукового управління»:
абсолютне дотримання розроблених на наукових підставах стандартів і правил;підбір, підготовка і розстановка працівників на ті робочі місця і завдання, на яких вони принесуть найбільшу користь;оплата за результатами (менші результати — невелика оплата, більші результати — вища оплата);використання функціональних менеджерів, які забезпечують виконання робіт і їх контроль за спеціалізованими напрямами;
Вимірювання праці. Це вимірювання робочого часу за допомогою так званих "одиниць часу".
Завдання-розпорядження. Виробничі завдання розподілялися не тільки щохвилини, але і супроводжувалися докладним описом оптимальних методів їх виконання. Цілі підприємства були чітко заплановані і кожному робітникові видавалася письмова інструкція щодо його конкретних завдань. Шляхом реалізації цих заходів як робітник, так і менеджер одержують певні стандарти, які допомагають вимірювати працю.
Програми стимулювання мають бути зрозумілі робітникові. Будь який елемент праці має свою ціну, і його оплата залежить від випуску готової продукції. У випадку ж досягнення вищої продуктивності робітникові виплачують преміальні.
Праця як індивідуальна діяльність. Вплив групи робить робітника менш продуктивним.
Роль індивідуальних здібностей. Встановлюється і враховується різниця між здібностями робітників.
Роль менеджменту. Впроваджуються ті авторитарні методи управління, які посилюють правила і стандарти, що регламентують працю.
Роль професійних спілок. Скептичне ставлення до професійних спілок.
Розвиток управлінського мислення. З управлінської практики слід вивести певні закони, а управління повинно набути наукового статусу, що й інженерна справа.
