Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Még több ilyen

Технологічна карта уроку

Szerző: Недєлко Лариса Петрівна

Система образования в условиях ценностно-смыслового кризиса: ФИЛОСОФСКИЙ АНАЛИЗ

Szerző: Izzy Growle

Історичні події, згадані у серіалі "Абатство Даунтон"

Szerző: Олександра Івасько

Мойсей

Szerző: Мария Нанарова

Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Роман Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — перший в українській літературі соціально-психологічний роман.

Він вражає масштабністю зображення дійсності і в часі, і в просторі, змалюванням широкої галереї персонажів, які представляють різні класи та стани українського суспільства і феодальної доби, і перших; пореформених років. Новаторство твору виявилось не тільки в соціальному вмотивуванні поведінки героїв, а й у тонкому психологічному аналізі найпотаємніших порухів людської душі.

Глибоке проникнення письменників у духовний світ героїв — це теж одна з великих заслуг твору.

Відзначаючи заслуги Панаса Мирного та Івана Білика, І. Я. Франко вказував, що автори твору "здійснюють психологічні розкопки в душу персонажа різноманітними шляхами: це і соціально-психологічний портрет, і авторська характеристика персонажів, і соціальне вмотивування вчинків героїв. А це все результати великої майстерності і письменницького натхнення авторів роману".

Сюжет

Основні сюжетні лінії:

1. рід і життя Чіпки,
2. рід і життя Максима Ґудзя;
3. Грицько та його дружина;
4. пани Польські.

Усі вони розвиваються на широкому суспільно-історичному тлі.

Перша частина твору виконує роль експозиції: автори знайомлять читача з Чіпкою та його матір’ю Мотрею, а також із «польовою царівною» Галею. Тут описано й дитинство та юність героя.

Друга частина переносить читача в історію закріпачення села Піски панами Польськими, описано тут й історію роду Максима Ґудзя.

Третя частина твору, по суті, є зав’язкою. Вона починається промовистим розділом «Нема землі» - тут описано, як Чіпка втрачає землю. Із цього моменту починається стрімкий розвиток дії, що сягає кульмінації в епізодах на вигнання героя із земства, його духовному зламі.

Розв’язку твору наведено в останній частині – це винищення бандою Чіпки козацької родини Хоменків, арешт головного героя та ув’язнення на каторгу.

Частина четверта

Частина четверта

• «Невзначай свої»: нічні збіговиська злодіїв (і Чіпки з його товариством) у Максима Ґудзя.
• «Розбишацька дочка»: розмова Чіпки з Галею, з якої він дізнається про те, що Максим Ґудзь віддає Галю за москаля Сидора.
• «Козак – не без щастя, дівка – не без долі»: Чіпка вмовляє Сидора за гроші відмовитися від Галі, виставляє всій роті могорич і домовляється з Грицьком про сватання Галі.
• «На своїм добрі»: сватання Галі, оглядини в Чіпки; вінчання й бучне весілля; переїзд Галі до Чіпки; радісне життя молодих; дружба Чіпчиної й Грицькової родин; зведення Чіпкою нового будинку; новий промисел Чіпки (перепродування полотна).
• «Новий вік»: нове пореформене життя; історія життя Шавкуна, який прибрав до рук цілий повіт (після смерті пана Василя Семеновича Польського); піщани поважають Чіпку як господаря; вибори Чіпки в земство.
• «Старе — та поновлене»: обрання Чіпки в управу; компромат на Чіпку за колишні злодіяння (у нерозкритій давній судовій справі підозра за крадіжку пшениці в пана Польського й убивство сторожа); відсторонення Чіпки губернатором від управи «по неблагонадежности»; гнів Чіпки; смерть Максима Ґудзя.
• «Лихо не мовчить»: Явдоха Ґудзь, продавши свій хутір, переїздить після смерті чоловіка до Чіпки; сварки Явдохи з матір’ю Чіпки; повернення Чіпки «до старого» (пияцтво з товариством Лушні, Матні й Пацюка); смерть Явдохи.
• «Так оце та правда!»:Чіпка і його товариство вирізає Хоменкову родину («вісім безневинних душ»); смерть Галі; повідомлення Мотрі про скоєний сином злочин у волость; арешт Чіпки; конвой Чіпки до Сибіру через Піски.

Частина третя

Частина третя

• «Нема землі»: звістка про те, що якийсь Луценко — справжній хазяїн Чіпчиної землі; Чіпка в Пороха.
• «З легкої руки»: Чіпка в суді, спілкування із секретарем Чижиком, який просить хабара 50 рублів, щоб «поправити діло»; пиятика Чіпки в Пороха; повернення додому.
• «Товариство»: знайомство й дружба Чіпки з Матнею, Лушнею й Пацюком; пияцтво; Мотря в приймах у сусідки; «пропивання» нажитого Чіпкою (крім снопів пшениці).
• «Сповідь і покута»: сповідь Чіпки в Грицька Чупруненка й Христі; дарування снопів Грицькові; докори Матні, Лушні й Пацюка.
• «Перший ступінь»: розробка Матнею, Лушнею й Пацюком плану пограбування хліба в пана; угода з Гершком щодо продажу вкраденого.
• «Слизька дорога»: убивство Чіпкою сторожа; Чіпка зі своїм товариством у чорній; хвилювання Христі за Чіпку; Чіпка і його товариші на волі.
• «На волі»: звільнення від кріпацтва піщан і звістка про відпрацювання панові ще два роки; обурення селян через їхню «дармову» дворічну працю на пана; звинувачення паном селян у «бунті»; приглушення селянського бунту становим.
• «Сон у руку»: сон Чіпки про вбивство сторожа; докори сумління Чіпки.
• «Наука не йде до бука»: повернення Мотрі додому; щоденна праця Чіпки по господарству; дружба Чіпки з Грицьком; чутки в Пісках про крадіжки.

Частини для ознайомлення

Частина перша

• «Польова царівна»: зустріч Чіпки з Галею.
• «Двужон»: історія Вареника — Притики — Хруща — Хрущова.
• «Дитячі літа»: важке дитинство Чіпки.
• «Жив-жив!»: Чіпка в наймах, потім підпасич із Грицьком у діда Уласа.
• «Тайна-невтайна»: Чіпка-вівчар, смерть баби Оришки, розкриття таємниці про батька.
• «Дознався»: знайомство з Галею.
• «Хазяїн»: зростання Грицька як доброго господаря.

Частина друга

• «Січовик»: історія села Піски (перехід козаків у хлібороби; історія родини Мирона Ґудзя)
• «Піски в неволі»: приїзд генерала Польського до Пісок; реєстрація селян; шинкарювання Лейби; смерть Мирона Ґудзя в 99-річному віці.
• «Пани Польські»: приїзд у Піски пані генеральші, вечірки, одруження її дочок; «котяче царство» генеральші, доведення до смерті генеральші красивою й веселою дівкою Уляною; приїзд старшого панича – поручика Василя Семеновича, пізніше – молодшого панича Степана; розростання роду панів Польських.
• «Махамед»: дитинство й молодість Максима Ґудзя, смерть його батьків.
• «У москалях»: служба Максима-москаля.
• «Максим – старшим»: отримання Максимом звання фельдфебеля, одруження з Явдохою; отримання «чистої» й повернення в Піски.

Особливості роману

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного й Івана Білика - визначне явище в українській літературі. За обсягом, широтою соціально-історичної панорами, глибиною бачення й розуміння авторами психологічної мотивації дій героїв, досконалістю мови це й досі не перевершене епічне полотно життя українського суспільства.

Видання

Роман був закінчений у 1875 році і надісланий до цензури. Проте побачити світ у росії цей твір не зміг, оскільки 18 (30) травня 1876-го був виданий указ імператора Олександра II, підписаний в м. Бад-Емс (Bad Ems, Німеччина), спрямований на обмеження використання й викладання української мови в російській імперії. Цей указ доповнював основні положення Валуєвського циркуляру 1863 року. Безпосередній привід до видання горезвісного указу - меморандум, направлений царю помічником попечителя Київського учбового округу М. Юзефовичем, який звинувачував українських просвітителів у тому, що вони хочуть «вольной Украины в форме республики, с гетьманом во главе». Емський указ забороняв ввозити на територію російської імперії з-за кордону книги на «малоросском языке»; видавати оригінальні твори та робити переклади з іноземних мов (винятки зроблено для «исторических документов и памятников» та «произведений изящной словесности», з рядом застережень: наприклад, заборонялась українська орфографія кулешівка і вимагалась «общерусская орфография» - ярижка) і за умови попередньої цензури; виконувати публічно «различные сценические представления и чтения на ополяченных наречиях», друкувати ноти з українськими текстами.Остаточний варіант роману не зміг вийти друком в Україні.

Вперше окремою книжкою було видрукувано роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного у Женеві 1880 року за сприяння Михайла Драгоманова.

Подвійне авторство

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» належить перу двох авторів – Панаса Мирного і його брата Івана Білика (Івана Яковича Рудченка). Спільна праця братів над романом почалася після завершення Панасом Мирним початкового варіанту.

Панасу Мирному належить первісний задум твору, його загальна ідейно-тематична концепція, написання основних розділів. Іван Білик багато зробив для поглиблення проблематики твору, соціальної характеристики представників панівних класів, удосконалення композиції, стилю. Крім того, Білик – автор ряду розділів, зокрема у другій і четвертій частинах.

Панас Мирний постійно підкреслював рівноправність Білика як автора роману. В листі до видавництва «Вік» він зазначав: «…То не одна моя праця, а ще й Біликова». Подібна думка висловлювалась і в інших листах: «Я одібрав недавно від брата листа, що він згоджується до друку «Волів». Треба тільки їх пустити не під одним моїм менням, а під обома, тобто «Мирний і Білик». Всі прижиттєві видання роману, а також і ті, що здійснювалися у роки радянської влади аж до кінця тридцятих років, виходили під двома прізвищами. Традиція ця була безпідставно порушена у 1937 р. при підготовці вибраних творів письменника.

Історія написання

Роман написаний братами Панасом Мирним та Іваном Біликом. Роботу над твором завершено в 1875 р. Уперше був надрукований у 1880 р. в Женеві.

При перевиданні твору в Україні (1905) автори змушені були дати йому назву «Пропаща сила», але пізніше він видається під первісним заголовком.

Роман засвідчив новий етап розвитку української прози. Це був перший «роман з народного життя», у якому, за визначенням І. Франка, «змальовано майже столітню історію українського села», розкрито тогочасну дійсність в усіх її складнощах і суперечностях.

В основу роману лягла почута письменником від візника розповідь про полтавського розбійника Василя Гнидку.

Під враженнями від цієї розповіді письменник написав нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого». Це стало важливим етапом у творчій передісторії роману «Хіба ревуть воли…».

Безземелля, напівголодне існування, непомірні побори, утиски з боку місцевої влади — ось що дошкуляє селянинові, щодня отруює йому життя. Такі соціальні причини зумовили появу в середовищі одвічних хліборобів злодія і бандита.

Біографія

Пана́с Ми́рний — український прозаїк та драматург. Літературна праця стає справжньою втіхою і відрадою П. Рудченка. Уриваючи час від відпочинку, просиджуючи вечори за письмовим столом, він з натхненням віддається улюбленим заняттям.

Цікаві факти з життя

Панас Мирний. цікаві факти з життя, біографії, творчості розкажуть багато нового про українського письменника та драматурга.

Загальні відомості

Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 р. у м.Миргород на Полтавщині в сім’ї чиновника.

Навчався в Миргородському та Гадяцькому повітовому училищах. Не маючи можливостей продовжувати систематичне навчання, наполегливо займався самоосвітою.

Чиновницька служба почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. 1864 року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі.

З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Саме в Полтаві він жив до самої смерті.

Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім’ям Панас Мирний, з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році.

Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», у зв’язку з так званим Емським указом твір не був опублікований і вперше з’являється в Женеві у 1880 році. Цей роман написаний на основі історії візника. Робота над соціально-психологічним романом тривала 4 роки. Було 6 редакцій роману.

Ще за молодих років він був зв’язаний із революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія».

Коли 1914 року було заборонено вшанування пам’яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення діями російської влади.

Після встановлення Радянської влади в Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, у 1917 році іде працювати в Полтавський губфінвідділ.

Він увійшов в історію української літератури як прозаїк-новатор, який порушив суспільно важливі морально-етичні питання. Його не безпідставно ставлять у ряд із корифеями української прози. Літературу Панас Мирний вважав могутнім засобом боротьби із соціальним гнобленням.

Помер Панас Мирний 28 січня 1920 р. Похований у Полтаві.

Панас Рудченко. Історія життя.

Панас Мирний один з найбільш плідних українських письменників свого часу. Він закликав до боротьби за свободу і рівноправність жінок, виступав проти заборони вшанування пам’яті Тараса Шевченка та вів громадську діяльність під власним іменем, довго не розкриваючи свого літературного псевдоніма.

Додатково

Додаткова інформація розширить ваші знання з вивчення роману

Тести

Тестування. Панас Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

Презентація

Панас Мирний увійшов в історію української літератури як прозаїк-новатор, який порушив суспільно важливі морально-етичні питання. Його не безпідставно ставлять у ряд із корифеями української прози. А соціально-психологічний роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" став одним із найцікавіших творів, де було зображено понад 100 річну історію життя.

Статистика творчості

Наведена статичтична інформаці творчого доробку Панаса Мирного, а саме романи, повісті, оповідання, нариси, драми.

Проблематика

Проблематика “Хіба ревуть воли”:

1. народна мораль;
2. батьки і діти;
3. добро і зло;
4. земля і достаток;
5. кріпацька неволя;
6. пропаща сила;
7. становище жінки в сім’ї;
8. любов і сімейне щастя.

Образна система твору

Аналіз взаємин між героями; жіночі і чоловічі образи - їх значення в романі

Взаємини між героями твору

У центрі роману образ Чіпки – селянина-бунтаря, невтомного шукача правди, який зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою»

Грицько Чупруненко мав приблизно такі ж стартові позиції, як і Чіпка, чи навіть гірші: сирота, батьки померли під час епідемії холери, змалку жив біля далекої родички-удови, а вже потім у діда Уласа.

Грицько – найближчий приятель дитячих літ Чіпки – обирає інший життєвий шлях.

Максим Ґудзь – яскравий тип трагічної особистості, «пропащої сили». Душа Максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. Казарма зламала його небуденну силу. Максим страждав від безглуздої служби-муштри. Горілка, до якої він звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, оббирати солдатів.

Образ Галі розкривається в інтимно-побутовому плані. Ця красуня, «польова царівна», що зачарувала Чіпку з першої зустрічі й потім Стала його дружиною, зросла в злодійській сім’ї. Та все те зло, що оточувало її з дитинства, не спотворило душу дівчини. 

Ідеєю шукання правди освітлений у романі й образ Христі. Сирота змалку, вона на все життя залишилася доброю й співчутливою людиною.

Христя, вийшовши заміж за Грицька, відчула радість праці на себе, спокій родинного затишку. 

Мотря — Чіпчина мати — справжня жінка-страдниця. Мотря – одна з найтрагічніших жіночих постатей в українській літературі. Ця жінка була готова віддати заради сина все.

Боба Оришка – жінка уже не молодих літ, яка до Чіпки відноситься, як до рідного сина. Саме вона вклала у Чіпку вагомий внесок. 

Опозиційними до розглянутих вище образів виступають пани Польські й представники чиновництва: генеральша, її син Василь Семенович, голова повіту Кряжов, попівський син Шавкун, судовий секретар Чижик, становий Дмитренко. 

Жіночі образи

Галя Гудзь

• «Польова царівна»
• Уособлює дівочу красу, подружню вірність і моральну чистоту;
• «І яке воно тобі те щастя здасться, коли до всього я сама своїх рук не доложу, не поклопочуся біля всячини?»;
• Дівчина щиро вірила, що коханням відверне Чіпку від злодійства. Образ Галі розкривається в інтимно-побутовому плані;
• Добра, щира, справедлива, Галя допомагає Чіпці на якийсь час повернутися до чесної хліборобської праці. Та слабкими виявилися сили молодої жінки, зломилися під тиском брутальних умов;
• накладає на себе руки.

Христя

• Дружина Грицька Чупруненка;
• сирота змалку, вона на все життя залишилася доброю й співчутливою людиною.
• вийшовши заміж за Грицька, відчула радість праці на себе, спокій родинного затишку.

Мотря

• одрізнявся од усього товариства й норовом, і околом. Який завтовшки, такий завбільшки; неповоротний, неохайний. Голова величезна, обличчя татарське, кругле, як гарбуз; ноги короткі та товсті, як стовпці. Не любив він ні балакати, ні співати, а любив на світі одну тільки горілку: дудлив її, як воду, й у тому покладав усю свою втіху.

Чоловічні образи

Нечипір (Чіпка) Варениченко

• «поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника…».
• «Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в цього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка».

Іван Вареник

• «Сорочка на йому чорна; штани вибійчані, підсукані аж до колін; за спиною вірьовкою навхрест перев'язана одежа; через праве плече, на палиці перекинута торба — мабуть, з харчю, та пара шкапових чобіт. На взір — чоловік середніх літ. Чорні, як гайворон, уси починали вже по краях рудіти; борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска».

Грицько Чупруненко

• сирота, батьки померли під час епідемії холери, змалку жив біля далекої родички-удови, а вже потім у діда Уласа.
• «сидів, рота роззявивши, коли дід повідав, що пани знову забирають його до двору, і не журився долею Уласа». Разом із тим хлопець виростає роботящим, адже мріє жити заможно, мати чепурненьку, хазяйновиту жіночку і «діток маленьких коло неї».
• «Купивши ґрунт, почув себе Грицько зараз іншим… зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда».
• Мав намір одружитися з багачкою, але з того нічого не вийшло, узяв собі сусідську наймичку Христю. «І стали вони між людьми поважними хазяїнами, чесними, робочими людьми, добрими сусідами, навдивовижу парою».
• його життєва філософія — «своя сорочка ближче до тіла».

Максим Гудзь

• «Як же дійшов до літ та убрався у силу, — біда з ним та й годі! Високого зросту, бравий, широкоплечий, як із заліза збитий, а до того ще меткий, як заєць, співун-реготун… Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними веселими очима, лискучим усом, — він був перший красень на селі».
• Ні Максим, ні його батьки не знали кріпацької неволі (його дід Мирін зумів свого часу відстояти козацьке звання), тому родина жила у відносному достатку.
• Виростав жвавим і непостійним: за все брався із запалом і швидко охолоджувався до тієї чи іншої роботи. Найбільшою розвагою для нього, малого, була гра в бої з татарами. Так він виховував у собі сміливість, яка виразно виявилася в поєдинку з панським бугаєм.
• У парубоцькому віці Максим верховодив усіма: красивий, сильний, веселий, сміливий, гострий на язик хлопець подобався всім ровесникам. Однак витівки його ставали все дошкульнішими: заніс ворота на верх дуба, вимазав удові дьогтем ворота, звів молоду дівчину… А коли полюбив горілку й почав допікати кріпакам, батько змушений був віддати Максима в солдати.

Лушня

• був широкоплечий парнище, високий, бравий, з хорошим панським личком, з чорними гарними вусами, з карими веселими очима... Вони так і говорили в його!.. Та, здається, на йому й шкура говорила, — такий балакучий.

Пацюк

• собі худощавий, низький, мишастий, справжній Пацюк, такий і прудкий; говіркий, співучий — на селі перший співака.

Матня

• одрізнявся од усього товариства й норовом, і околом. Який завтовшки, такий завбільшки; неповоротний, неохайний. Голова величезна, обличчя татарське, кругле, як гарбуз; ноги короткі та товсті, як стовпці. Не любив він ні балакати, ні співати, а любив на світі одну тільки горілку: дудлив її, як воду, й у тому покладав усю свою втіху.

Аналіз

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білик – твір складний як з точки зору сюжетної лінії і композиції, так і з точки зору проблематики.

Персонажі

Персонажі

Головні:

• Чіпка Варениченко;
• Мотря Жуківна (Чіпчина мати);
• Максим Ґудзь;
• Явдоха (дружина Максима);
• Галя Ґудзь (дочка Максима, дружина Чіпки);
• Грицько Чупруненко (товариш Чіпки);
• Христя (дружина Грицька).

Другорядні: 

• Іван Вареник (Чіпчин батько),
• баба Оришка,
• Василь Порох,
• пани Польські,
• Лушня,
• Матня,
• Пацюк,
• Чижик.

Композиція твору

Композиція роману

Роман «Хіба ревуть воли…» складається з чотирьох частин, кожна з яких поділяється на дрібніші розділи.

• I частина розповідає про дитинство та юність Чіпки.
• II частина присвячена сторічній історії села Піски.
• III частина знайомить зі складною долею селянина-бунтаря.
• IV частина завершує трагедію Чіпки Варениченка.

Тематично-ідейне спрямування

Тема роману

Тема роману – зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва та його залишків, напередодні і під час реформи 1861 р.

Ідея твору

Головна ідея твору криється в його алегоричній назві: воли – символічний образ уярмленого селянства — не ревли б, якби було що їсти й пити.

Автори намагалися показати соціальні умови життя селянства і мотивувати поведінку героїв, розкрити, що ж саме штовхало селян на «слизьку дорогу», калічило їх душі, нівечило мораль, спричинило трагедію.