Педагогічне спілкування і його функції. Стилі спілкування вчителів
4. Класифікація стилів педагогічного спілкування, різні точки зору.
За В. Кан-Каликом
5) Стиль "Спілкування-загравання"
поєднує позитивне ставлення до учнів із лібералізмом; характерний для молодих педагогів, недостатньо впевнених у собі, своїй здатності підтримувати належну дисципліну на заняттях.
4) Стиль "Спілкування-залякування"
поєднує в собі негативне ставлення до учнів і авторитарність у способах організації діяльності.
3) Стиль "Спілкування-дистанція"
представники цього стилю схильні до авторитарної манери спілкування; вони обмежуються формальними стосунками з учнями.
2) Дружній ставленик
ґрунтується на особистісному позитивному сприйнятті учнями вчителя, який виявляє приязнь і повагу до них.
1) Захоплення спільною творчою діяльністю.
в основі цього стилю – єдність високого професіоналізму педагога та його етичних установок.
За Г. Мешко
3) Системно-цілісний стиль
гнучка система взаємин з учнями, на рівні емоційно-особистісного спілкування, використовуються так звані м'які операції, а на рівні ділової комунікації – жорсткі; у мовленні викладача звучать жарти.
2) Формально-жорсткий стиль
стратегія спілкування має риси жорсткості, формальності, авторитарності.
1) Особистісно-м'який стиль
операційна система спілкування має ознаки м'якості й делікатності, що зумовлено демократичними педагогічними установками.
За М. Березовим та Я.Коломінським
4) Пасивно-негативний стиль
передбачає завуальоване негативне ставлення до учнів і педагогічної діяльності.
3) Активно-негативний стиль
притаманна яскраво виражена емоційно-негативна спрямованість, що виявляється в наголошуванні на недоліках учнів та постійних зауваженнях на їхню адресу.
2) Пасивно-позитивний стиль
для представників цього стилю притаманні: замкнутість, сухість, категоричність, педантизм; вимогливість і налаштованість на суто ділові стосунки.
1) Активно-позитивний стиль
виявляється в емоційно-позитивній спрямованості та у ставленні до учня, що адекватно відображається в манері поведінки та мовленнєвих впливах учителя.
3. Функції педагогічного спілкування.
8) Спонукання особистості до дії та взаємодії
7) Регулювання спільної діяльності
6) Самоутвердження
5) Співпереживання
покликана підтримати учня в його виході на спілкування, що забезпечує усвідомлення учнем самоцінності, значущості свого «Я», своєї неповторності й самодостатності, формування адекватної самооцінки та рівня домагань.
4) Обмін ролями
3) Організація діяльності
2) Обмін інформацією
1) Пізнання особистості
пов’язана також з інформаційною та виховною функціями, оскільки педагогічне спілкування в першу чергу пізнання особистості співпереживання самоствердження піднесення особистості відкритої позиції в спілкування обміну спрямоване на передавання-прийом інформації, а також виховання певних якостей особистості.
2. Структура педагогічного спілкування.
4) Аналіз спілкування (етап самокоригування)
головне завдання цього етапу – співвіднесення мети, засобів, результатів взаємодії, а також моделювання подальшого спілкування.
3) Керування спілкуванням
створюється атмосфера доброзичливості, щоб дати учневі змогу вільно виявляти своє «Я».
здійснюється обмін інформацією, оцінками з приводу цієї інформації, взаємооцінювання співрозмовників.
це свідома і цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відповідно до визначеної мети.
2) "Комунікативна атака" (початковий етап)
педагогові важливо володіти технікою швидкого входження у взаємодію, прийомами динамічного впливу.
його мета – встановлення емоційного і ділового контакту в педагогічній взаємодіїй.
1) Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап)
зміст його містить визначення мети взаємодії (для чого?), аналіз стану співрозмовника (чому він такий?) та аналіз ситуації (що сталося?).
це перший етап, у якому закладаються обриси майбутньої взаємодії: планування й прогнозування змісту, структури, засобів спілкування.
1. Поняття педагогічного спілкування.
Педагогічне спілкування – це система органічної соціально-психологічної дії учителя-вихователя і вихованця в усіх сферах діяльності, що має певні педагогічні функції, спрямоване на створення оптимальних соціально-психологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості.
Професійне педагогічне спілкування – це взаємообумовлений процес рольових ігор учителя-вихователя і вихованців.
Оптимальним треба вважати таке спілкування педагога з вихованцями у процесі навчально-виховної роботи, яке створює найбільш сприятливі умови для розвитку позитивної мотивації у навчальній діяльності, для соціально-психологічного розвитку дитини, забезпечує сприятливий емоційний клімат у всіх сферах діяльності, ефективне керівництво соціально-психологічними процесами в учнівському колективі та дає змогу максимально використовувати особистісні якості вихованців.
8. Моделі стилів педагогічного спілкування.
"Робот"
вона характеризує поведінку педагога, який цілеспрямовано й послідовно діє на підставі певної програми, незважаючи на обставини, що вимагають змін у спілкуванні.
"Я сам"
учитель робить себе головним, а часом і єдиним ініціатором педагогічного процесу, блокуючи ініціативу та творчість школярів. Тут усе виходить від педагога: запитання, завдання, судження.
"Товариш"
ця модель може спричинити для вчителя втрату ділового контакту в спілкуванні.
"Локатор"
переважає вибірковість учителя в організації взаємовідносин з учнями. Він зосереджує свою увагу або на групі слабких або, навпаки, сильних школярів. Внаслідок цього не створюється цілісна й безперервна система спілкування.
"Китайська стіна"
Між учителем й дітьми невидимою межею у взаєминах є дистанція.
Ліберальний стиль
цей стиль спілкування базується на думці колективу, покликаний донести мету діяльності до свідомості кожного учня і залучити усіх до активної участі у спільній діяльності.
"Монблан"
учитель нібито відсторонений від учнів, вони для нього тільки об’єкти для сприйняття знання. Зазвичай такий учитель мало цікавиться особистістю дитини та своїх взаємин із нею, зводячи педагогічні функції до повідомлення інформації.
"Глухар"
характеризує учителя, який під час взаємодії з учнями чує лише себе, не спрямований на школяра, не усвідомлює його переживань та потреб у ситуації контакту.
7. Демократичний стиль педагогічного спілкування.
основними способами взаємодії є заохочення, порада, інформування, координація.
на засадах демократичного стилю має розвиватися педагогіка співробітництва.
цей стиль якнайповніше сприяє розвитку особистості школярів, формуванню їх людської гідності, підготовки до активної діяльності в демократичному суспільстві.
учитель спільно з членами колективу визначає завдання, організовує діяльність вихованців на виконання усвідомлених завдань, заохочує ініціативу учнів, радиться з ними щодо пошуків шляхів і засобів вирішення завдань, розвиває самоуправління, залучає активістів до виконання керівних функцій.
ґрунтується на врахуванні думки і волі колективу в організації життєдіяльності вихованців.
6. Ліберальний стиль педагогічного спілкування.
учитель схильний не втручатися в життєдіяльність колективу, не виявляє активності й ініціативи у керівництві колективом, пасивно пливе за подіями, самоусувається від відповідальності за стан справ.
ґрунтується на безпринципному, байдужому ставленні до негативних дій вихованців, характеризується потуранням дій учнів.
5. Авторитарний стиль педагогічного спілкування.
основний засіб впливу на вихованців – вказівка, наказ, розпорядження, інструкція тощо.
педагог-вихователь, що стоїть на позиціях авторитаризму, одноосібно визначає напрями діяльності школярів, а також кожен крок діяльності вихованців, зупиняє будь-яку ініціативу учнів.
ґрунтується на беззаперечному підкоренні окремої людини або колективу владній особистості.
