por Панько Андрій Андрійович hace 3 años
166
Ver más
por Семанина Ольга
por Даніела Іванівна Алтухова
por Roma Hentosh
por КЗ Черноземненська ЗОШ
Н. Лоуренс
Д. Вудворд
Г. Саймон
Р. Акофф
Д. Томпсон
1.Виявлення операційної проблеми;
2. Вироблення моделі ситуації, яка спрощує реальність і подає її абстрактно;
3.надання змінним моделям кількісних значень з метою описання кожної зміни та пов'язання між собою.
4.Головна увага зосереджується на прийнятті рішення. Основний кінцевий результат аналізу повинен втілюватися у вигляді керуючого впливу. Процес прийняття рішення є головною складовою частиною повсякденної діяльності керівників виробництва;
5. критерієм обирається економічна ефективність. Вибір керуючого впливу повинен здійснюватися на підставі порівняння величин, які характеризують стан підприємства і впливають на його процвітання в майбутньому (витрати, доходи, норма прибутку тощо);
1.Якість і кількість вихідної продукції, прибуток.
2.Умови праці задовольняли її найбільшою мірою.
3.Добре самопочуття і задоволення роботою
1.Управлінська політика, умовами роботи, заробітною платнею, стосунками з керівником та колегами, мірою контролю.
2.Успіх, схвалення, визнання, висока відповідальність, можливість творчого та посадового зростання.
1. Фізіологічні
2. Безпеки, захищеності, впевненості в майбутньому
3. Соціальні потреби
4. Поваги
5. Самовираження
1.Фізіологічні
2.Статеві.
3.Симптоматичні інстинкти.
4.Альтруїстичні.
5.Практичні.
1.Керівництво повинно спрямовувати, мотивувати людину, контролювати вчинки, впливати на поведінку, необхідним є жорсткий контроль та тверда позиція керівника.
2.Люди вважають роботу такою ж природною, як сон чи відпочинок.
3.Людина завжди здатна взяти на себе відповідальність.
4.Цікаві та нові завдання людина виконує з інтересом.
5.Створення умов, за яких би людина могла задовольнити свої бажання, самостійно працювати.
6.Більш доцільним є управління за кінцевими результатами.
7.Першочергову увагу керівник повинен приділяти моральному клімату в трудовому колективі.
1.Спочатку повинні бути задоволені потреби нижчих рівнів, і тільки після цього - потреби наступного, більш високого рівня, що виступає мотивацією діяльності людини.
1.Менеджер повинен бути лідером, визнаним робітниками, опиратися на їхню ініціативу, а не на владу.
1.Людина - істота соціальна, їй потрібно працювати в колективі.
2.Жорстока ієрархія (взаємопідпорядкування) бюрократичної системи суперечить природі людини, яка прагне свободи.
3.Керівники повинні спиратись на людей, а не на продукцію
4.Необхідна інтеграція в колективах, тобто створення відповідального психологічного клімату.
1.Поділ робочих обов'язків
2.Влада
3.Дисципліна
4.Єдність керівництва
5.Єдність спрямування
6.Підпорядкування індивідуальних інтересів загальним
7.Винагорода
8.Централізація
9.Скалярний ланцюжок
10.Порядок
11.Рівність
12.Стабільність складу персоналу
13.Ініціатива
14.Дух одностайності
1.Чіткому визначені цілей - вихідний пункт управління.
2. Здоровому глузді, що складається у визнанні помилок і пошуку їхніх причин.
3. Компетентній консультації на основі залучення професіоналів з метою вдосконалювання управління.
4. Дисципліні, забезпеченій чіткою регламентацією діяльності, контролем, своєчасним заохоченням.
5. Справедливому відношенні до персоналу.
6. Швидкому, надійному, повному, точному і постійному обліку.
7. Диспетчируванні за принципом "краще диспетчирувати хоча б не сплановану роботу, ніж планувати роботу, не диспетчируючи її".
8. Нормах йрозкладах, що сприяють пошуку й реалізації резервів.
9. Нормалізації умов праці.
10. Нормуванні операцій, що складаються в стандартизації способів їх виконання, регламентуванні часу.
11. Письмових стандартних інструкціях.
12. Винагороді за продуктивність.
Принципи:
1.Уміння аналізувати роботу, вивчати послідовність її виконання;
2.Підбір робітників (працівників) для виконання даного виду
3.Навчання й тренування робітників;
4.Співробітництво адміністрації й робітників.
