von Інна Черната Vor 3 Jahren
328
Mehr dazu
Дуже давно, коли ще не було міст, машин і книг, люди мешкали в печерах. Вони боялися величезних страшних хижаків. Нашим пращурам постійно хотілося їсти, дуже рідко вони знаходили собі їжу. Одного разу одна розумна людина почала підгодовувати вовків, які ходили біля її житла. Поступово вовки стали добрішими, а їх дитинчата звикли до людини, почали жити поряд із нею. Вони стали вже не дикими, а свійськими.
Кількість друзів людини поміж тварин зростала. Тепер людина вже не могла жити без своїх свійських друзів і помічників. дикого кота давно, але зовні дикі коти майже не відрізняються від свійських.
Котик
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, -
Гарний Мурчик
мій маленький.
Коника
Ви до коника у гості мармеладки не приносьте,
Краще принесіть для нього хлібця чорного смачного.
Коник буде смакувати і голівкою кивати.
Собачку
Це собачка наш барбасик,
Білий лобик, чорний носик.
Прокидається зрання,
Пильно двір охороння,
І за це йому у миску
Покладуть смачненьку кістку.
Кролика
Довговухий і сіренький,
В нього хвостик є маленький.
дай морквиночки шматочок -
Кролик з"їсть і ще захоче.
Та капуста - наймиліша -
Ні листочка не залишить.
У нашої бабусі сидить дід у кожусі, проти печі гріється, без води умиється. (Кіт)
Не баранчик і не кіт, носить шубу цілий рік. Шуба сіра – це для літа, а зимою – інша свита. (Заєць)
Без рук, без ніг, а по землі ходить. (Змія)
Нам потрібні голки для шиття, а кому потрібні голки для життя? (Їжак)
Хто на своїй голові ліс носить? (Олень)
Взимку спить, влітку – вулики ворушить. (Ведмідь)
Сірий, ікластий, хоче вівцю вкрасти. (Вовк)
В лісі вогник рудуватий, шишки лускає завзято. (Білка)
Куди повзе – за собою хату везе. (Черепаха)
По горах, по долинах, ходить шуба і свитина. (Вівця)
Лисиця-ненажера
Бігла лісом голодна лисиця. Аж раптом відчула аромат смачної печені та свіжого хліба.
– О, сьогодні добряче пообідаю! – зраділа пишнохвоста.
Та й помчала на запах, який привів до високого дуба. Зазирнула лисиця в дупло й побачила торбинки. «Це, мабуть, пастухи залишили», – почала бенкетувати руденька.
Яка смачна печеня, а хліб і яєчка! Який запашний сир! Уминала, аж поки крихти не залишилося. Потім запила водичкою з барильця й посміхнулася:
– Уявляю обличчя пастухів, коли прийдуть обідати!
Нарешті вирішила вилізти з дупла. Висунула голову й передні лапи, а далі – зась! Черево не пускає.
– І як же мені звідси вибратися? Як дістатися своєї нори? – заплакала пишнохвоста, та так гірко, що аж у самої серденько стислося від жалю.
А неподалік саме пробігала інша лисичка. Почувши голосіння, наблизилася до дерева:
– Як ти тут опинилася?
– Ой, не питай! Хотіла смачно попоїсти, а тепер не можу вибратися.
– Що ж там було?
– Дві торбинки з хлібом, печенею, сиром та яйцями. Біда тільки, що черево застрягло. Як не звільнюся з пастки – кепсько буде.
І бідолашна знову зайшлася плачем.
– Заспокойся, – втішає подруга, – зачекай трохи – й животик стане таким, як і був.
– А як пастухи прийдуть?
– Вони далеко звідси! Якщо й повернуться, то за дві-три години – не раніше.
– Дякую, сестро, що підбадьорила. Почастувала б, але, на жаль, уже нема чим.
– Звідки ж тобі було знати, що пробігатиму поблизу? З’їла – й на здоров’я!
– Ну, тоді до побачення! Хай щастить! Заходь у гості – пригощу свіжими пиріжечками.
Отож подруга побігла геть, а ненажера залишилася в дуплі. Від нудьги почала перетрушувати торбинки, чи нема там іще чогось. Згодом знову спробувала вибратися з дупла. Та й цього разу не вдалося. Тільки за дві години чергова спроба увінчалась успіхом.
– Правду казала подруга, що треба зачекати, – засміялася лисичка. – Із часом будь-яке лихо минає!
Лисиця - дуже обережний хижак. Довжина тіла цього звіра досягає метра і практично такого ж розміру і знаменитий лисячий хвіст. Хутро цієї тварини найчастіше має рудий окрас, грудка і черевце - світло-сірого кольору, а ось кінчик хвоста обов'язково білий. Ці тварини віддають перевагу змішаним лісам, які чергуються з вирубками, водоймами і луками. Лисицю можна побачити і на околицях сіл, і в гаях серед лугів.
Рись - ще один представник хижаків, що мешкають в змішаних лісах. Рись полює із засідки. Вона може досить довгий час вистежувати видобуток, зачаївшись серед гілок дерев або густого чагарнику. У цього хижака довгі потужні лапи, які допомагають рисі здійснювати стрибки на досить довгі відстані.
Дикий кабан - дуже сильний і швидкий звір. Незважаючи на деяку зовнішню незграбність, він легко і швидко пересувається на своїх сильних ногах. Живуть кабани невеликими стадами, які складаються з самців і самок з поросятами. Очки у кабана маленькі і до того ж цей звір кілька підсліпуватий. Тому основними органами почуттів для кабана є слух і нюх. Це повністю пояснює типова поведінка кабана при потенційній загрозі: він піднімає ніс до верху, принюхуючись і одночасно настороживши свої вуха.
Найнебезпечніші тварини мішаних лісів - це, звичайно, вовки. Вони завжди доставляли багато клопоту, але тим не менше заклик до повного винищення популяції цієї тварини зовсім невиправданий. Вовк - хижа тварина, але знищує він переважно хворих або сильно ослаблених тварин. Цим він допомагає оздоровленню популяції тварин, що мешкають в даній місцевості. В областях, де чисельність цих хижаків відносно невелика, шкоди від цієї тварини практично немає.
Європейський лось не дарма називається лісовим велетнем. Він є одним з найбільших тварин, що мешкають в зоні мішаних широколистяних лісів. Середня вага його сягає трьохсот кілограм. Голову самця прикрашають величезні роги. Шерсть цієї тварини зазвичай сіро або чорно-бурого відтінку.
Зайці живуть в лісах Європи, Середньої Азії та Західного Сибіру. Русаки були штучно розселені в Північній Америці, Австралії, Нової Зеландії. Влітку хутро тварини має рудувато-бурий відтінок, до зими світлішає. Кінчики вух залишаються чорними впродовж усього року. Заяча нора являє собою поглиблення під корінням дерев. Влітку зайці харчуються травами, злаками і бобовими. Взимку вони поїдають гілки верби, кору дерев, насіння. Середня тривалість життя зайців-русаків в природі становить 6-7 років. Найбільшу небезпеку становлять лисиці і вовки.
Морські тварини - група водних і напівводних тварини, що постійно або тимчасово мешкають у морській воді,
Сині кити народжуються вже велетнями. Їх довжина досягає 8 метрів, а важать вони близько 3 тонн. Найбільша самка цього кита, яка була виловлена, виявилася вагою 190 тонн. Більшість видів китових воліють морські простори. Винятком є горбатий кит , який мешкає поблизу узбережжя. Відомі випадки, коли ці тварини були помічені в бухтах і річках. Ці морські мешканці люблять виконувати акробатичні трюки. Вони висовуються з води і граціозно танцюють. Ці види китів не мають зубів. Замість них рот заповнений роговими пластинами, які називаються китовим вусом. Крізь них ссавці фільтрують планктон, яким вони харчуються. Такі морські хижаки, як кашалот , харчуються головоногими молюсками і рибою. Вони чудові нирці. За кальмарами вони здатні пірнати на глибину до двох кілометрів. У пошуку видобутку кашалоти не здатні дихати близько двох годин. Ще одне хижий ссавець — косатка . Вона зарекомендувала себе як жорстокий вбивця. Але документально підтверджених фактів про напад на людей немає. Дивовижний кіт нарвав відрізняється від всіх інших довгим прямим зубом. Незважаючи на загрозливий вигляд, вони дуже доброзичливі. Найвідоміші китоподібні — дельфіни . Вони неймовірно розумні і кмітливі. Їх легко приручити і навчати. До речі, вони володіють добре розвиненим голосовим апаратом і видають велику кількість різних звуків.
Морські черепахи великі мандрівники. Жодна з морських черепах не може довго жити на тому самому місці. Як мінімум один раз за сезон, коли морським черепахам приходить час відкладати яйця, вони долають довгі відстані. Спостерігаючи довгий час за черепахами, учені не могли зрозуміти причину настільки дивної поведінки. Але недавно загадка розв’язалася.
Спочатку думали, що черепахи просто міняють місце проживання. Але це була досить слабка гіпотеза, оскільки відстані, які вони долають, можуть мати довжину в кілька тисяч кілометрів. А це дуже багато. Причина, яка змушує черепах відправлятися в кругосвітнє плавання, напередодні кладки яєць проста: морські черепахи роблять на світ потомство лише на тих берегах, де вони самі вилупилися з яйця.
Дослідження показали наступне. Черепахи, які живуть у бразильських берегів, відкладають свої яйця винятково на островах, відстані до яких становить 2250 кілометрів морського шляху. Пояснивши причину постійної подорожі черепах, учені дотепер не можуть пояснити, яким чином черепахи умудряються знаходити свою Батьківщину. Але факт залишається фактом: відкладають яйця саме там, де відкладала колись яйця їх мати. Втім, знайти місце, де розмножуються морські черепахи теж іноді становить проблему. Учені довгий час не могли визначити те місце, куди вони пливуть відкладати яйця. Пошуки зайняли довгі роки й увінчалися успіхом. Як виявилося, даний вид морських черепах відкладають яйця в берегів Мексики.
Дельфін — істота, яка живе у двох стихіях, морській та повітряній. Він служить сполучною ланкою між земним і небесним і є царем риб, рятівником людей, які потерпіли аварію корабля, проводирем душ у потойбічному світі. Дельфін — це алегорія порятунку, натхненна древніми легендами, що зображують його як друга людини. Він символізує море, морську силу, безпеку й швидкість, волю, шляхетність, любов, задоволення.
Чорна Книга України -це список тих видів, які вимерли, починаючи з 1600 року. Існування цих видів було зафіксоване в пам’ятниках культури. Є зведення про спостереження цих тварин природодослідниками або мандрівниками. Тобто ці види однозначно зафіксовані в живому стані. Але сьогодні ми можемо стверджувати, що вони більше не існують.
Усього на землі налічується понад понад 32 види свійських тварин
Ми всі знаємо, що собака - найкращий друг людини, і часто зазначається, що собаки були невід’ємною частиною історії людства. Вважається, що процес приручення собак розпочався 10 000 - 30 000 років тому, коли група вовків вперше зіткнулася з європейськими мисливцями-збирачами. З часом вовки змінилися як фізично, так і психологічно, щоб стати дружніми домашніми тваринами, яких ми знаємо сьогодні.
Хоча ці давні породи собак вимерли, багато сучасних порід вижили через тисячі років. Наступний список містить кілька найстаріших порід собак у світі, і всі вони залишаються популярними домашніми тваринами серед сучасних людей.
Кіт знаходиться у тісному співіснуванні з людиною понад 9500 років та є найпоширенішою хатньою твариною. Поширений у всіх районах земної кулі. Україна входить в 10 країн з найбільшою чисельністю населення котів (станом на 2006 рік), ставши домом для 7 350 000 домашніх котів. Загалом у світі нараховується близько 600 млн. (2015 рік) домашніх котів. Налічується кількадесят порід кота свійського.
Коти приблизно одного розміру з іншими малими кішками, вони мають струнке тіло, гострі зуби, чудовий зір та нюх, добре пристосовані для полювання на менших тварин. Однак, коти, у порівнянні з дикими родичами, втратили смак до цукру, а певні популяції проявляють спадкову глухоту. Хоча коти полюють поодинці, вони є соціальними тваринами, що використовують численні засоби комунікації, у тому числі вокалізація, феромони, мову тіла.
Однак, одне дослідження 2007 року поставило ці дані під сумнів, запевняючи, що всі домашні коти по жіночій лінії походять лише від 5 предків, ймовірно степових котів (Felis silvestris lybica), що були само одомашнені близько 10 тис.років тому на Близькому Сході. Найперші археологічні відомості про одомашнення котів відносяться до часу приблизно 9500 років тому та були знайдені на Кіпрі.
Коза одна з перших тварин, яка була приручена людиною, сталося це близько 9000 років тому! Це досить таки своєрідні тварини, вони дуже тямущі та віддані тому, хто за ними доглядає. Коза, так само як і корова є уособленням міфічних героїв. У слов’ян вважається, що коза це символ родючості. Коза не терпить бруду та вогкості.
До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.
