Креаціонізм - це течія, що не заперечує християнство і його закони, вона зародилась серед філософів та вчених. Зміст гіпотези в тому, що все в нашому світі було створене Творцем-Богом.
Останнім часом креаціонізм знаходить все більше фанатів, як із числа священників, так із числа знаменитих професорів і вчених. Ця теорія присутня у всіх світових релігіях.
Теорія креаціонізму поділяється на декілька видів: класичний креаціонізм, пантеїзм, прогресивний креаціонізм, барамінтологія. Згідно з класичною версією креаціонізму все живе створено Богом та розвивається з Його допомогою. Пантеїстичний напрямок показує, що Бог розчиняється у своєму творінні. Є дві теорії креаціонізму: креаціонізм «молодої Землі» та креаціонізм «старої Землі».
Згідно з цією теорією, Земля існувала вічно, вона завжди підтримувала життєздатність, змінювалася мало. Відповідно до цієї версії у певного виду є лише дві можливості: зміна чисельності або ж вимирання, види ніколи не виникали, а існували завжди. За сучасними підрахунками вік Землі 4,6 млрд.років. Інші методи датування дають більший вік Землі, що дозволяє прихильникам гіпотези вважати, що Земля існувала завжди. Не визнають, що наявність або відсутність певних викопних залишків може вказувати на час появи або вимирання того або іншого виду, і наводять як приклад представника кистеперих риб—латимерію (целаканта).
Найбільш аргументована теорія походження життя на Землі розроблена російським ученим О. І. Опаріним та англійським - Д. Холдейном. Вона ґрунтується на тому, що до складу первинної атмосфери входили Н2О, СО2, CO, H2S, NH3, CH4 та інші речовини і температура її була високою. Коли температура поверхні Землі стала нижчою за 100°С, пішли зливи.
Вода заповнювала западини поверхні землі, утворювались моря й океани, в яких розчинялися різні речовини атмосфери. Досить висока температура води первісного океану і значна концентрація перелічених вище сполук були сприятливими для синтезу складних високомолекулярних органічних речовин. У синтезі цих речовин важливу роль відігравали енергія електричних розрядів, ультрафіолетове випромінювання та розпечені вулканічні викиди.
Теорія спонтанного зародження, як альтернатива креаціонізму була поширена в древньому Китаї, Вавилоні, Єгипті. Її дотримувався Арістотель. Він розвивав дану теорію, пов′язуючи всі організми в безперервний ряд— «сходи природи»—на основі власних спостережень. Згідно з гіпотезою Арістотеля, всі речовини містять певні «частинки»—«активний зародок», що при певних умовах може створити живий організм.
Для роз'яснення цього протиріччя було створена теорію, що носить досить складну назву, —теорію панспермії (грец. panspermнa - суміш усякого насіння, від pбn - весь, всякий і spйrma - сім'я).
Виходячи з уявлення, що в світовому просторі скрізь носяться маленькі частинки твердої речовини (Космозоо), що відокремилися від небесних тіл, зазначений автор допускав, що одночасно з цими частками можуть бути прикріплені до них життєздатні зародки мікроорганізмів. Таким чином, ці зародки можуть переноситися з одного заселеного організмами небесного тіла на інше, де життя ще немає. Якщо на цьому останньому вже створилися сприятливі життєві умови, в сенсі відповідної температури і вологості, то зародки починають проростати, розвиватися і згодом стають родоначальниками всього органічного світу даної планети.