Козацька культура
Козацький звичай
Козацтво сформувалося на стику землеробської та кочової цивілізацій між слов'янським та тюркським етнічними масивами, між християнством та магометанством. Показово, що турки називали запорожців буткалами, тобто змішаним народом. У козацький побут органічно ввійшли тюркські слова (кіш, осавул, булава, бунчук, барабан, табір, майдан тощо), татарські озброєння (крива шабля), одяг і звичаї (шаровари, оселедець тощо).
Універсальний воїн
Збереглося чимало свідчень військової майстерності козаків. Із покоління в покоління передавали на Січі здобуті в боях знання й досвід, які й донині слушно вважаються справжнім військовим мистецтвом.
Проміняв жінку на тютюн та люльку...
Важливими атрибутами української державності нині є офіційні символи Президента України, запроваджені 1999-го. До них належать Прапор, Знак, Гербова Печатка і Булава Президента України, що засвідчують спадкоємність багатовікових історичних традицій українського державотворення. Прапор – сучасний аналог князівської й гетьманської корогв. Знак Президента України походить від середньовічних відзнак європейських лицарських орденів.
Музика лине звідусіль
Протягом багатьох століть український народ вів непримиренну боротьбу проти іноземних загарбників. Історичні пісні розповідають про козацькі походи, в них «оживають» сторінки далекого минулого, оспівуються славні діяння й подвиги.
Гордістю українського народу є сміливі й мужні козаки, які не могли жити без доброї пісні, без музики. Вони вправно грали на бубнах трубах, та особливо шанували бандуру й кобзу.
Козацькі пісні — це музично-поетичні твори, у яких оспівуються безстрашні герої,
Скарб Мазепи
Останнім, але одним з найбільш неоднозначних в списку легендарних скарбів України виступає фігура гетьмана Івана Мазепи. Москва досі вважає його зрадником, українці називають героєм, а в Швеції і зараз святкуються
річниці Мазепи. Як би там не було, але Мазепа залишився в історії України і всієї Східної Європи легендарною особистістю. До того ж ще й казково багатою.
Таємниці козацької кухні
Вертути, хомки, хрумонтати,
Мантули, пундики, книші!
Минулі сни! Забуте свято
Посиротілої душі…
Або згадайте – квáша, квáша!
Та в кваші ж тій жила душа!...
Тепер телемадонна ваша
Вже назива її – квашá…
А сім чортів тобі в печінку
Ще й маторжаника у рот!
Що ти уділиш сину, жінко,
В дорогу? Від яких щедрот?..
Мозолевський Б. «Кулінарно-філологічний етюд»