Африка

За переважаючими висотами Африку умовно поділяють на дві частини: північно-західну (Низьку Африку, де висота нижче 1000 м) та південно-східну (Високу Африку, з відмітками понад 1000 м).

В кайнозої та мезозої в межах Високої Африки Африкано-Аравійська платформа піднімалася, внаслідок чого з часом утворилися Ефіопське нагір'я та Східноафриканське плоскогір'я. Водночас опускання окремих блоків платформи на сході Африки зумовило виникнення цілої системи глибоких розломів у земній корі, що утворили Великий Африканський грабен. Тут відбувалися виливи магми і виверження вулканів. В наш час окремі з них уже згасли, як, наприклад, найвища вершина Африки гора Кіліманджаро (5895 м).

Пояси складчастості займають невеликі площі Африки. На північному сході материка знаходяться Атлаські гори. Їх південні хребти утворилися внаслідок зіткнення Африканської та Євразійської літосферних плит в герцинську епоху горотворення палеозойської ери, а північні – молоді – альпійського віку. На південному сході та півдні континенту простяглися давні Драконові та Капські гори. Вони мають вигляд стрімкої стіни заввишки близько 3000 м, що обривається до океану.

Африка розміщена між 37°20’ пн.ш. і 34°52’ пд.ш. Населення - близько 1,2 млрд. осіб (2017). Крайніми точками Африки є: північна - мис Рас Енгела (37° пн.ш., 10° сх.д.); південна - мис Агульяс (35° пд.ш., 20° сх.д.); західна - мис Альмаді (14° пн.ш., 18° зх.д.); східна - мис Рас-Хафун (11° пн.ш., 52° сх.д.).

В Африці, за Б. П. Алісовим, можна виділити кліматичні зони:

екваторіального повітря — екваторіальний пояс
континентальна область долини Конго
атлантична область Гвінейської затоки (гвінейський клімат)
екваторіальних мусонів — субекваторіальний пояс
атлантична область Гвінеї
континентальна область Сахелю у північній півкулі (суданський клімат)
індійська область північної півкулі
індійська область південної півкулі
континентальна область у південній півкулі
тропічного повітря — тропічний пояс
атлантична область Західної Сахари та Намібу
континентальна область Сахари (клімат фінікової пальми)
континентальна область Анголи й Калахарі
індійська область Мозамбіку й Мадагаскару
субтропічну — субтропічний пояс:
середземноморська область Магрибу,
південно-африканська область.

Екологічні проблеми Африки викликаються переважно антропогенними факторами і мають величезний вплив як на людей, так і на весь біоценоз. Серед них виділяються:

опустелювання;

виснаження рослинності;

забруднення повітря.

Розглянемо більш детально кожен з перелічених пунктів.

Опустелювання. Широкомасштабне зменшення лісових площ є одним із головних викликів Африки;

Вирубка лісів пов’язана із сільськогосподарською діяльністю, будівництвом, використанням деревини як палива. Рівень опустелювання африканського регіону – найвищий у світі. 90% населення потребують деревину для опалення і приготування їжі. Рівень нелегальної лісозаготівлі доходить до 50% (Камерун) і навіть 80% (Ліберія);

Зниження родючості ґрунтів. Водна та вітрова ерозія, а також екстенсивне використання орних земель при нестачі добрив призводять до виснаження ґрунтів. Африканські ґрунти відчувають нестачу поживних речовин. Вулканічна активність призводить до утворення кам’янистих і глинистих ґрунтів. Низька врожайність викликає брак продовольства і зниження рівня життя в цілому;

Забруднення повітря. Примітивні методи господарювання є основною причиною забруднення в більшості країн Африки. Спалювання деревини і вугілля для приготування їжі, використання дизельного палива в автономних електрогенераторах також є важливими чинниками. Крім того, внаслідок швидкої урбанізації збільшується забруднення транспортними вихлопами.

подтема

Основою материка є Африкано-Аравійська платформа — залишок давнього материка Гондвани. У її східній частині знаходиться система глибоких розломів — Східноафриканський рифт.

• За рельєфом Африку можна поділити на Низьку Африку та Високу Африку. Основними формами рельєфу є рівнини, зокрема Східноафриканське плоскогір’я. Найвища точка материка — вулкан Кіліманджаро.

• Гірських масивів в Африці небагато: на півночі — молоді Атлаські гори, на півдні — давні Капські гори. Горами також називають підняті краї платформи на південному сході — Драконові гори.

• В Африці багато родовищ різних корисних копалин. їх розміщення пов’язано з геологічною будовою материка. Найважливіші з них — нафта й газ (північ та узбережжя Гвінейської затоки), мідні й уранові руди, золото, алмази (південь і схід материка).

1. Розкажіть, як сформувався материк Африка.

Африка багата на різноманітні корисні копалини. Переважання на континенті давніх магматичних порід спричинило багатство його надр рудами різних металів. Вони утворилися в товщах застиглої лави в розколинах давнього фундаменту платформи. Африка має великі запаси залізних руд (загальні запаси оцінюються приблизно у 16-23 млрд. т) та бокситів (3,3 млрд. т). Великі їх запаси є в Гвінеї та Камеруні. Африка займає перше місце серед інших материків за запасами марганцевих руд (близько 400 млн. т), хромітів (500-700 млн. т), кобальту (0,5 млн. т), алмазів (98% видобутку, Зх. та Пд. Африка), золота; друге місце – за запасами мідних (близько 48 млн. т) та уранових руд. На території материка (Алжир, Лівія, Нігерія) після ІІ-ої світової війни виявлено великі запаси нафти (загальні запаси запаси складають 5,6 млрд.т) та природного газу.

Найбільшою густотою річкової мережі позначені екваторіальні й субекваторіальні широти. Дуже мало річок у пустелях. Великі річки, що протікають по них, беруть початок у вологих областях. У пустелях зустрічаються сухі русла рік — ваді, що наповняються водою тільки після нечастих сильних дощів. Велика частина річок Африки має дощове живлення, тому найвищі рівні води на них спостерігаються у сезон дощів.

Площа басейну Атлантичного океану значно більша від площі басейну Індійського океану. Річки, що протікають по плоскогір'ях та прорізують тверді кристалічні породи, утворюють численні пороги і водоспади. Близько третини території материка належить до басейну внутрішнього стоку. Глибоко під пустелями знаходяться великі запаси підземних вод.

Головні річкові системи

Ніл (6 671 км) — найдовша річка у світі. Він починається на Східно-Африканському плоскогір'ї річкою Кагера. З озера Альберт Ніл витікає на рівнини, де отримує назву Білий Ніл. Біля Хартума Білий Ніл зливається з Блакитним Нілом, що починається на Абіссінському нагір'ї, і називається просто Ніл. Він завжди повноводний, особливо влітку і восени.

Конго — найповноводніша річка східної півкулі, що пов’язано з географічним положенням басейну річки і режимом опадів на його площі. Вона двічі перетинає екватор.

Нігер бере початок на Гвінейській височині та впадає у Гвінейську затоку. Найбільшими ріками Південної Африки є Оранжева і Замбезі.

Озера

Велика частина озер зосереджена в середній частині материка. Озера знаходяться по лінії Великих Східно-Африканських розламів, глибокі й оточені високими крутими горами; мають значну довжину.

Озеро Вікторія — найбільше за площею озеро Африки, воно лежить у тектонічному прогині на висоті 1 134 м. Найбільші глибини озера Чад досягають 7 м. Сліди сухих річищ свідчать про інші кліматичні умови в минулі часи.

У пустелях і напівпустелях є підземні водоносні горизонти, у яких містяться великі запаси підземних вод.