Німеччина
Населення
Освіта
Система освіти в Німеччині лише у найважливіших питаннях регулюється державою на федеральному рівні. Найбільші повноваження у розвитку і регулюванні освіти має не держава в цілому, а окремі федеральні землі. Це призводить до певних розбіжностей систем освіти в 16 землях. Однак загалом система освіти в Німеччині передбачає чотири рівні: початкова освіта, двоступенева середня освіта та вища освіта.
Дев'ятирічна шкільна освіта обов'язкова, загальна та безкоштовна. У початковій школі починається навчання дітей у віці від 6 років. Оцінок за успішність не ставлять, її оцінюють на словах або іншими знаками заохочення. Триває воно 4 роки (в Берліні — 6 років). Є три види середніх шкіл. Hauptschule — школа з практичним підходом і меншою кількістю складних предметів; вона має готувати до ремісничих професій. Realschule має ширший спектр предметів, ґрунтовнішу підготовку, після її закінчення учень отримує атестат про закінчену середню загальну освіту (Mittlere Reife). Gymnasium — найпрестижніший вид середньої освіти, оскільки тільки завершена освіта в гімназії дає право пройти випускні іспити на атестат зрілості Abitur і вступити у виш.
Релігія
Конституція Німеччини як основний закон гарантує свободу віри та релігій у країні. Німеччина, християнізована з франкських часів, рідний край Реформації. Перед Другою світовою війною 2/3 німців були протестантами, 1/3 римо-католиками. З 1948 року існує об'єднання лютеранських та реформатських земельних Церков Німеччини — Євангелічна церква Німеччини. З 1969 по 1991 існувала окрема Євангелічна церква НДР.
Нині 29,7 % німців лютерани та протестанти, 31,2 % католики, 3,9 % мусульмани та 0,1 % юдеї. У Німеччині живе приблизно 3 мільйони мусульман, близько 100 000 православних, 380 000 новоапостолів та 100 000 юдеїв. Приблизно 25 відсотків населення Німеччини не належать до жодної релігійної групи.
Релігійність у країні з року в рік послаблюється: 2010 року католицьку церкву залишили понад 180 тис. парафіян, також перестали вважати себе протестантами понад 150 тис. німців. Попереднього року зростання кількості атеїстів теж було вражаючим — понад 260 тис. з обох християнських церков. Католицькі теологи закликають до кардинальних реформ церкви[29].
Мова
Офіційна мова — німецька. Данська, нижньонімецька, нижньорейнська, лужицька, ромська, північнофризька, східнофризька, є офіційно визнаними мовами етнічних меншин.
Німецька мова поділяється на три групи діалектів: нижньонімецькі, середньонімецькі та верхньонімецькі. Нижньонімецькі — нижньофранкський, нижньоалеманський та фризький; середньонімецькі — саксонський, тюринзький та франкський; верхньонімецькі — верхньофранкський, алеманський та баварський.
Історія
Новітній період
Об'єднання Німеччини
1985 року близько 400 тисяч громадян НДР подали заяву про видачу постійної виїзної візи. Представники інтелігенції та церковні діячі вже відкрито критикували режим за відсутність політичних і культурних свобод. Невдоволення більшості східнонімецьких громадян урядом досягло кульмінації 1989 року. У той час, коли сусідні держави намагались лібералізувати свої режими, Соціалістична єдина партія Німеччини вітала жорстоке придушення демонстрації китайських студентів у червні 1989 на площі Тяньаньмень. Наприкінці того самого року громадянське невдоволення вилилося в колосальні демонстрації протесту в самій НДР.
У березні 1990 року громадяни НДР взяли участь у перших виборах за останні 58 років. Перемогу здобув блок партій, близький до західнонімецького Християнсько-демократичного союзу, який виступав за об'єднання Німеччини. Першим обраним прем'єр-міністром НДР став Лотар де Мезьєр, під його керівництвом здійснені важливі зміни, зокрема відновлені 5 федеральних земель (ліквідовані 1952 року), а 3 жовтня 1990 року НДР припинила самостійне існування і була включена до складу ФРН.
Берлінський мур
1959 року у НДР почалася колективізація сільського господарства та роздержавлення численних дрібних підприємств. До 1960 року приватне володіння землею довели від 52 % у 1958 до 8 %. На підтримку Східної Німеччини Микита Хрущов вимагав від західних держав фактичного її визнання, погрожуючи закрити доступ до Західного Берліна. Однак до 1970-х років «захід» відмовлявся визнати НДР, наполягаючи на об'єднанні Німеччини відповідно до повоєнних домовленостей. Водночас все більше мешканців Східної Німеччини (НДР) іммігрувало у Західну (ФРН), 1961 року — близько 207 тисяч громадян. У серпні того самого року уряд НДР, аби блокувати потік біженців, наказав спорудити бетонний мур і загородження з колючого дроту між Східним і Західним Берліном.
Франкська держава та Священна Римська Імперія (962—1806 рр.)
Після розпаду Римської імперії у Західній Європі утворилося Франкська держава, яка через три століття, при Карлі Великому, досягла піку могутності й перетворилася на імперію (800). Вона охоплювала території кількох сучасних держав, зокрема Німеччини. У країні відбувався процес утвердження католицизму, становлення системи великого феодального землеволодіння, а маси сільського населення ставали залежними від сеньйора. Єдина держава проіснувала недовго — у 843 році онуки правителя поділили її між собою на 3 королівства.
Історія Німеччини переплетена із історією її східної частини, яка дісталась Людовіку Німецькому із династії Каролінгів. Обраний правителем Генріх Птахолов став засновником вже Саксонської династії. Після компромісів та погроз застосування сили його королівську владу визнала Баварія та Швабія, лотаринги та племена полабських слов'ян. Важливим чинником, що сприяв зміцненню позицій центральної влади, стала необхідність відсічі нападам угорців і вікінгів. Оттону Великому вдалось перемогти угорців у битві на Лехському полі, поклавши край їхній експансії на німецькі землі. Невдовзі, 2 лютого 962 року, Папа римський коронував його імператорською короною. Ця подія вважається традиційною датою заснування Священної Римської Імперії.
Германські племена (100—500 рр.)
В середині I століття землі, розташовані на захід від Рейну, а пізніше й частина територій на південь від Дунаю завдяки військовим походам Юлія Цезаря увійшли до складу Римської держави. Римляни, керовані своєю експансіоністською політикою, спробували поширити свій вплив і на інші території. Однак спроба виявилась невдалою: у 9 році до н. е. римське військо зазнало нищівної поразки від об'єднаних германських племен, очолюваних вождем племені херусків Армінієм. На момент написання Тацитом своєї праці «Германія», німецькі племена мешкали уздовж Рейну і Дунаю, займаючи більшу частину сучасної Німеччини. Певні регіони все-таки потрапили під владу Риму, на них було утворено провінції Белгіка, Галлія, Верхня й Нижня Германія, Реція та Норік. Засновані римлянами міста, зокрема Аугсбург, Кельн, Майнц, Трір, в подальшій історії стали важливими політичними та економічними центрами.
Економіка
Сільське господарство
Понад третина території Німеччини зайнята сільським господарством. Переважно вирощуються зернові, картопля, цукрові буряки, рослини, з яких виробляється олія. Німеччина — лідер-виробник хмелю, з якого виробляється понад 5,5 тис. ґатунків пива. На півдні країни (особливо в долинах річок Рейн та Везер) вирощується виноград.
Промисловість
Німеччина — одна з високорозвинених країн світу. Вона посідає перше місце в Європі за кількістю виробленої промислової продукції. Провідне місце в економіці займають електронно-технічна, машинобудівна (в тому числі автомобілебудування, представлене компаніями Volkswagen Group, BMW, Mercedes-Benz, Daimler, Opel, Porsche), гірнича (видобуваються вугілля, нафта та природний газ, руди цинку та олова, кам'яна сіль), металургійна, хімічна, харчова, суднобудівна, текстильна, нафтопереробна галузі промисловості.
географія
клімат
Більшість території Німеччини піддається впливу сезонного помірного клімату, в якому переважають вологі західні вітри. Клімат помірний пов'язаний з океанічною, Північноатлантичною течією, яка є північним продовження Гольфстриму. Ці теплі води впливають на райони, що межують із Північним морем у тому числі на території вздовж річки Рейн, яка впадає в Північне море. Отже, на північному заході і півночі країни, клімат океанічний, з випаданням опадів цілий рік із максимумом у літній період.
Тому зима в країні м'яка, а влітку, як правило, прохолодно, хоча температура може перевищувати і 30 °C доволі тривалий проміжок часу. На сході країни клімат більш континентальний; зима можливо холодніша, а літо доволі спекотне і сухе, триваліший час. Центральна і південна Німеччина належать до перехідних регіонів, тут варіюються, як помірно океанічний клімат, так і континентальний клімат.
річки
Шість найбільших річок стікають у сторону морів й розрізняють шість найбільших річкових водозабірних басейнів країни: Рейну, Дунаю, Ельби, Одеру, Везеру і Емсу. П'ять із яких стікає до Північного та Балтійського морів, один (Дунай), впадає в Чорне море. Водозбірній площі цих річок загалом становлять основний європейський вододіл
рельєф
Рельєф країни підвищується з півночі на південь. На півночі країни — Північно-Німецька низовина з мореними горбами і ділянками зандрового рельєфу, південніше — височини, низькі і середньовисотні гори (600—800 м, іноді до 1400 м), — Гарц, Тюрингські Сланцеві гори, Шварцвальд, Рудні гори, Шумава та ін. На півдні — Баварське плоскогір'я, обрамоване передовими хребтами Альп (найвища точка країни — гора Цугшпітце висотою 2963 м). Клімат помірний, на півн. морський, в інших районах країни перехідний до континентального. Основні річки — Рейн, Ельба, Дунай, Одер, Варнов, Везер. Великі озера — Боденське, Гім та інші. розташовані в передгір'ях Альп, багато дрібних озер льодовикового походження на Північно-Німецькій низовині.
