Кримська війна

23 жовтня 1853 р. війська Омера-паші зустріли авангардний загін генерала Сойманова.

Грудень 1853 р. Нова велика спроба наступу турецьких військ. Турецька армія була атакована Тобольским полком. Турки відступили.

18 листопада 1853 р. Чорноморська ескадра під командуванням адмірала Нахімова знищила в Синопській бухті турецьку ескадру під командуванням Осман-паші.

Перша битва союзників с князем Меншиковим 8 вересня 1854 р. Перевага союзників виявилася в чисельнсоті, але й в озброєнні.

Головна база флоту була добре захищена з моря 1к батареями.Спочатку оборону очолив Корнілом, згодом - Нахімов.Перше бомбардування розпочалося 5 жовтня 1854 рАртилерійська дуель тривала 5 годин.Союзники вимушені були зимувати в Криму.На Великдень оволоділи рядом укріплень.Битва за Малахів курган вирішила долю Севастополя.27 серпня 1855 р. осада закінчилася.

Незважаючи на невдачу росіян, наліт на Євпаторію паралізував акивність турецьких військ, які так і не змогли здійснити активних військових дій.

14 травня 1855 року «легка ескадра» в складі від 16 до 20 вимпелів, увірвалася в Азовське море. Ескадра зробила невдалий для неї напад на фортецю Арабат, розгромила Генічеськ, бомбардувала і безуспішно штурмувала десантом Таганрог, піддала тривалого обстрілу Маріуполь.

Другий раз «Легка ескадра» входить в Азовське море 10 червня, о складі від 15 до 17 вимпелів. На цей раз вона знаходиться в море півтора місяці і піддає бомбардуванні більшість прибережних селищ. Часто ворог висаджує десантні загони для підпалів і знищення всього, що не піддається впливу корабельної артилерії. Нападу піддаються селища по всьому узбережжю, від Арабатської стрілки до гирла Дону, демонструються навіть наміри увійти в самі донські гирла. Крім того, особливо жорстоким бомбардуванням піддаються міста Бердянськ, Таганрог.

Третій вхід ескадри в Азовське море припав на 4 серпня. На цей раз її складу зменшився до 5 судів. Ескадра оперує в західній частині моря і абсолютно не показується в Таганрозькій затоці. Міста Бердянськ, Маріуполь, Таганрог більше не обстрілюють. Лише одного разу, 19 серпня, канонерка англійців з метою розвідки з'являється у Таганрога і робить кілька пострілів, але не по місту, а по новозбудованої берегової батареї. 31 серпня дві канонерки знову обмінюється кількома пострілами з Таганрозької батареєю, після чого ворожі кораблі більше у Таганрога не з'являються. З цього часу дії ескадри знову обмежуються центральної і західної частиною моря, з рідкісними заходами в Таганрозька затока. Генічеськ і Арабатська стрілка як завжди є основними об'єктами нападів британців. 12 вересня ескадра посилилася до 7 судів. 14 і 15 жовтня дві канонерки, після більш ніж двомісячної перерви, обстрілюють Маріуполь. 23 жовтня, всі 7 пароплавів ескадри з'явилася у Єйська. Не забарився дводенний запеклий штурм Глафірівка, Єйська.

Перший сеойозний бый туркыв з росыянами выдбувся 2 листопада 1853 р. під Баярудном. Незважаючи на чисельну перевагу турків, російський головнокомандувач вступив у бій і зміг протриматися до підходу головних сил.

Пд час битви під Баярдуном Ардаганський загін турків перейшов російський кордон і вийшов на підступи до Ахалциху. Шлях йому 12 листопада 1853 р. загородили росіяни у складу 7 тис. Після бою турки потерпіли поразку і відступили.

Після розгрому турків під Кюрюк-Даком росіяни рушили до Карсу з метою оволодіти головною фортифікацією на сході Туреччини. Карс захищав 30-ти тис. гарнізон. Осада почалася 1 серпня 1855 р. У вересні з Ерима прибув на допомогу турецький експедиційний корпус. Це змусило росіян активно діяти проти Карса. 17 вересня відубвся штурм. Осада продовжувался. Карс капітулював 16 листопада 1855 р.

З очищенням моря від льоду, сильний англо-французький флот (11 гвинтових і 15 парусних лінійних кораблів, 32 пароходофрегата і 7 парусних фрегатів) під командуванням віце-адмірала Ч. Нейпіра і віце-адмірала А. Ф. Парсеваля-Дешена увійшов в Балтику і блокував російський Балтійський флот (26 вітрильних лінійних кораблів, 9 пароходофрегатов і 9 парусних фрегатів) в Кронштадті і Свеаборг.Не зважившись атакувати ці бази через російських мінних загороджень, союзники почали блокаду узбережжя і бомбардували ряд населених пунктів в Фінляндії. 26 липня (7 серпня) 1854 11-тисячний англо-французький десант висадився на Аландських островах і обложив Бомарсунд, який після руйнування укріплень здався. Спроби інших десантів (в Екенесе, Гангу, Гамлакарлебю і Або) закінчилися невдачею. Восени 1854 союзні ескадри покинули Балтійське море.

25 липня (6 серпня) союзний флот протягом 45 годин бомбардував Свеаборг, але крім руйнування будівель майже ніякої шкоди міцності не завдав.

Для дій на Балтійському морі в 1855 році союзники спорядили 67 судів; флот цей у середині травня з'явився перед Кронштадтом, сподіваючись виманити в море стояв там російський флот. Не дочекавшись цього і переконавшись, що зміцнення Кронштадта посилені і в багатьох місцях закладені підводні міни, ворог обмежився набігами легких суден на різні місця фінського прибережжя.

Протягом навігації 1855 року англо-французькі кораблі п'ять разів підходили до Соловків. Жодного разу не зважившись на бомбардування монастиря або висадку десанту, союзники обмежилися поповненням провіанту за рахунок монастирських стад, уподобавши для стоянки незахищений Великий Заяцький острів з розташованим на ньому Андріївським скитом. 15-17 червня в п'яти верстах від обителі на якорі стояв великий англійський гвинтовий корабель. Висадилися на Заяцький острів моряки перестріляли і забрали на корабель пасшихся овець, зняли план монастирських укріплень і зажадали через місцевого ченця у ігумена додатково надіслати їм биків на м'ясо, в разі відмови погрожуючи взяти їх силою. Офіцери підійшов 12 серпня до Заяцком острову великого Трищоглове англійського пароплава знову запрошували соловецького настоятеля на зустріч, але на цей раз він відмовився. 17-19 серпня у острова також знаходилися два пароплава, екіпажі яких займалися пограбуванням провіанту і розважалися стріляниною по зайцях і птахам. Останній раз англійці з'явилися на Заяцком острові 9-11 вересня. Офіцери і матроси відпочивали перед майбутнім поверненням в рідні моря. В черговий раз була пограбована неодноразово вже розорена церква Андріївського скиту

11 липня 1854 року союзна ескадра висадила десант у поморського села Пушлахта. Під прикриттям вогню з пароплаво-фрегатів, на 13 гребних судах, оснащених артилерією, на берег висадилося близько ста чоловік, які почали обстрілювати село з гармат. Їм вчинив опір невеликий загін з 23 поморів, збройних кремнієвими рушницями, керований двома відставними солдатами під загальним командуванням службовця палати державного майна Волкова. Переважаючі числом і озброєнням англійські моряки змогли в результаті відтіснити поморських ополченців до лісу, втративши п'ять чоловік убитими і кілька пораненими. З російської сторони втрат не було.

11 серпня почався обстріл міста розжареної ядрами, гранатами і невеликими конічними свинцевими кулями з приробленими до них коробками з пальним складом, яка тривала 8 годин, на яку городянам не було чим відповісти - єдина гармата розірвалася при перших пострілах, контузії і легко поранивши солдат інвалідної команди. На наступний день англійці продовжували обстрілювати місто, але зі спробою десанту у них нічого не вийшло - загін матросів висадився з баркаса на берег був скинутий в море рушничним вогнем захисників.