Зимонька-зима

Як у подорож рушає,прихопити поспішаєстужу й холод у кишеніта сніжинок повні жмені.(Грудень)

Новий рік розпочинає,зі святами привітає.Щедрувати діток водить,на ялинці хороводить.(Січень)

Із морозом бешкетує,сніговіями лютує,бо, напевно, добре знає,що зима уже минає.(Лютий)

Про зимуючих птахівМаленький, сіренький,По двору стрибає,Крихітки збирає.На ганок злетів,Цвірінькнув: «Жив-жив!» Хто це?                                  (Горобець)Горобець – маленька, дуже жвава пташка з товстеньким тулубом та коротенькими крильцями. Дзьоб у нього тонкий, твердий та гострий, ніжки маленькі, але міцні. Живуть горобці під стріхами будинків, у покинутих гніздах. Горобчики знаходять поживу взимку у дворах, годівницях. Вони зазвичай тримаються зграями, в яких завжди є вартовий, що слідкує за безпекою решти птахів. Біле, як сніг, чорне, як жук,Вертиться, як біс і повертає в ліс.                                    (Сорока)Сорока – велика пташка. Голова, груди, крила та хвіст сороки чорні з зеленкуватим відблиском, а черевце та боки – білі. Хвіст у сороки довгий. Походжає сорока, піднявши вгору хвостик, а коли літає, розпушує його віялом. А ще, діти, сорок називають злодійками, тому що сороки можуть поцупити блискучі речі, віднести їх і сховати у своєму гнізді. Голос сороки нагадує тріск, тому кажуть, що сорока скрекоче. Але головне, що сорока приносить велику користь: нищить шкідливих комах. Носик тоненький,Галстук чорненький,Пташка невеличка,А зветься…(Синичка)На голівці у синички чорна шапочка, щічки біленькі, на грудях та черевці смужечка, мов краватка, спинка у синички жовто-зелена, черевце жовте, а крильця та хвіст сірі. Синичка знищує шкідливих комах. Хоч синичка здається веселою пташкою, але взимку їй буває голодно та холодно, саме тому все частіше її можна побачити не в лісі, а біля людських осель. Тому що люди підгодовують їх, вішаючи годівнички на дерева а вікна.Стоголосим табуном,І розсипалися в поліНад розсипаним зерном?Заспівали, задзвеніли,Мов заграли кобзарі…Де взялась весела зграя, жаро-груді…(Снігурі)Снігурів називають жарогрудими. Тому що у снігурів яскраво-червоні грудки та черевця. Снігурів так назвали від слова «сніг». Ці птахи снігурі дуже люблять купатися в снігу, пірнаючи в нього. Живляться вонирізним насінням, а також ягодами горобини та калини.Вона живе в селі і місті,Обіч доріг, де є гаї,Роками не міняє місця.Осівши, в теплі країНе кличе діток відлітати.Абиде стане зимувати. (Ворона)                   М. РоманченкоВдень ворони летять ближче до людського житла, а вночі перелітають до гаю, парку чи лісу і ночують на деревах.Дидактична гра «Що це за птах?»(Дітям задаються запитання про птахів. Вони повинні визначити, про яку зимуючу пташку йде мова).·       Який птах скрекоче? (Сорока)·       Яка пташка цвірінькає? (Горобець)·       Яка пташка каркає? (Ворона)·       Хто має чорну краватку та жовто-зелену спинку? (Синичка)·       Який птах любить купатися в снігу? (Снігур)

Оповідання "Санчата" Ярослав СтельмахСпускалися ми з Митьком на санчатах. Уже всі розійшлись, а ми собі катаємось.Нарешті вирішили йти додому. Дивимось — дядечко з паличкою до нас прямує.– Мені, — каже, — хлопчики, незручно дуже, але взув я старі черевики, а вони ковзкі. Боюсь, не піднімуся нагору, впаду. Мені дуже незручно, — повторює, — але чи не змогли б ви мене на гору оцю підвезти?Йому, мабуть, теж додому потрібно було, як і нам.Ми трохи розгубились — нас дорослі катали на санчатах, це правда, а от ми їх ніколи. Я і кажу:— Звичайно, можемо! Сідайте, будь ласка.От веземо дядечка, а він іще ззаду паличкою своєю підштовхує. Тільки виїхали — тіточка якась біжить.— Що, — кричить, — зламав?А ми їй:— Та ні! Він хоч і важкий, але санчата теж міцні, будь-кого витримають. Так що ви не хвилюйтеся, не зламав.Дядечко засміявсь і до тіточки:— Нічого я не зламав. Просто слизько дуже, от я і попросив хлоп’ят підвезти.Тут і ми зрозуміли, що вона зовсім не про санчата питала.Тіточка взяла його під руку, і вони пішли. «Спасибі» сказали.А ми думаємо: «Раз на гору вже зайшли, то ще раз спустимось».Спустилися. Стоїмо, чекаємо — може, ще когось підвезти потрібно. Довго чекали — ніхто не просить. Бачимо — бабуся йде.Ми до неї.— Чи не треба вас на гору підвезти?А вона ступнула назад і каже:— Ви вже краще самі катайтесь, а то ще завезете на гору, а там відпустите.Чи то вона так пожартувала — незрозуміло.Ми тоді ще раз з’їхали. Вже стемніло, а нікого так і нема.Ми й пішли собі додому.«Нічого, — думаємо, — завтра теж прийдемо кататися. От тоді, може, кого-небудь і підвеземо!»

Взимку сонечко світить, та не гріє. Небо закрите сірими хмарами. Водойми вкриті. Падає білий, лапатий сніг. який складається з маленьких пухнастих сніжинок. Дні короткі, а ночі довгі. Буває іній, метелиця, ожеледиця. З дерев опали листочки.

Сніг — що це таке? Ти вже знаєш, що водяна пара, коли остигає, перетворюється на краплинки води. А високо над землею, де дуже холодно, водяна пара, не встигнувши перейти у воду, одразу перетворюється на крихітні крижинки. Вони малі, як пилинки. Їх і називають алмазним пилом. Якщо мороз не дуже сильний, льодяні пилинки, потрапивши в хмару, обростають новими голочками, стають усе більшими й більшими та набувають вигляду знайомих нам сніжинок. Вони схожі на білі зірочки. Схопи кілька сніжинок на рукавичку й роздивися добре. Вони ніби мереживні, усі різні, із тонкими променями й пелюстками, як у найніжніших квітів. Коли взимку погода м'яка, сніжинки злипаються, й створюються густі пухнасті пластівці.  Тому-то сніг часто  й називають лапатим.  Він  укриває  землю  пишною  білою ковдрою. Пробіжи по доріжці в ясний морозний день. Чуєш, як сніг скрипить під ногами? Як ти думаєш, чому?Це руйнуються у тебе під ногами маленькі промені холодних зірочок. А оскільки руйнується їх одразу дуже багато — от ми й чуємо тріск.

Мороз - це температура нижче 0 градусів у навколишньому середовищі.

У природі лід зустрічається там, де холодно. І це неспроста. Виявляється, що така відома речовина, як вода, при охолодженні до певної температури твердне і перетворюється на лід. Отже, лід – це замерзла вода. Коли настає зима, поверхня річок і озер покривається льодом. Ось так і утворюється лід.

Взимку обсяги їжі значно скорочуються, саме тому багато звірят починають готуватися до холодів ще з осені, а деякі розпочинають займатися заготівлею харчів з літа. Найпершими збирають запаси гризуни:мишки,бурундуки,бабаки.Уже влітку вони шукають по всьому лісу зернятка, горішки, відкладаючи їх у нірки. Це дає їм можливість всю зиму сидіти у своїй домівці, не виходячи назовні. Майже весь час гризуни сплять, перериваючи сон лише для того, щоби підкріпитися.ЇжачокНа зиму їжачкам потрібно накопичувати жир. Зробити їм це важко, так-як черв'яки, ящірки, жуки й жаби ховаються під землю. У ясні осінні дні їжачок готує свій притулок до зими. Носить сухе листя, лісовий мох. На зиму йому потрібно запастися великою кількістю, щоб не замерзнути в морози. У сплячці їжак проводить близько 6 місяців. Він не прокидається всю зиму. Таким чином економлячи запаси жирку, яких йому потрібно вистачити до весни.Лисички, зайці і вовки до морозів практично не готуються, бо проводять зиму на ногах у пошуках їжі. Зайченята лише перевдягаються: змінюють сірий кожушок на білий, щоб хижаки не помічали їх на сніговій ковдрі. Дуже цікаво спостерігати за тим, як звірі готуються до зими, адже у кожного є свої секрети.Лисички й вовкиЛисички й вовки колір шубки не змінюють, але хутро у них стає більш густим і пухнастим: так легше пережити люті морози. Вовки збираються в зграї, бо їм так набагато зручніше виживати взимку. Хитрі лисички шукають будь-які вільні нірки, щоб перепочити й сховатися від заметілі.Бобри й білочкиБілки й бобри не впадають у сплячку, але підготовку проводять відповідально. Бобри живуть великими сім’ями, всі разом вони будують поблизу води собі затишні хатинки, поряд з якими складають свою їжу – гілочки з дерев. Також вони харчуються корінням рослин, котрі ростуть у воді.Руді мешканки лісу не впадають у сплячку, хоча й проводять багато часу у своїх помешканнях – дуплах, котрі вони облаштовують високо на деревах .Білка змінює колір своєї шубки з рудого на сіруватий для маскування від хижаків. Що ж їсть білочка взимку? На період холодів цей гризун запасається такими пожитками:жолуді,гриби,горішки,зернятка.Ведмеді заздалегідь облаштовують свій дім. Вони шукають печери, яри, куди зносять листя, гілки, мох, зверху роблять собі м’який матрац з ялинкових гілочок. Коли випадає сніг, він маскує ведмежу схованку й зберігає в ній тепло .Ведмеді не роблять запасів їжі, але восени вони дуже активно харчуються горіхами, рибою, щоб накопичити якомога більше жиру на час зимівлі. Насправді хижак не спить, а дрімає, і в разі необхідності може вийти з барлогу. Саме взимку у ведмедиці з’являються маленькі ведмежатка.

Стари́й Нови́й рік — Новий рік за юліанським календарем. В XX і XXI століттях припадає на північ між 13 і 14 січня за григоріанським календарем. Саме в це свято - щедрують. Люди, діти переодягаються в різні костюми, створюють образи.На передодні Різдва святкують також Святий вечір. Люди вшановують душі померлих. На столі має бути 12 пісних страв.

День святого Миколая. За повір’ям, в ніч з 18 на 19 грудня опускаються з неба на землю святий Миколай-Чудотворець. Він ходить від хати до хати, Питається мами і тата:-   Чи є у вас чемна дитина,  Дівчатко мале, чи хлопчина? Для кожного має в торбинці Найкращі у світі гостинці. А хто без кінця бешкетує, Тим він лиш різки дарує.

Новий Рік – це свято, яке відзначають буквально всі люди Землі. На всій планеті, у кожній країні, у кожній родині діти й дорослі готуються до цього свята, чекаючи нових радісних подій, барвистих подарунків, дивних чудес і виконання заповітних бажань. Мабуть, немає більше таких свят, які б протягом багатьох століть об'єднували радісним святкуванням все населення світу. Новий рік святкують в ніч з 31 грудня на 1 січня.

Різдво́ Христо́ве  — у християнстві день народження Ісуса Христа у Вифлиємі від Діви Марії. Його святкують 7 січня. Дітки ходять колядувати, весело співають.