"Лісова пісня" - Мыслительная карта

"Лісова пісня"

r

У "Лісовій пісні" втілилося народне сприйняття навколишнього світу, давнє міфологічне мислення українців. У "Лісову пісню" письменниця вклала "цвіт душі". Твір вражає красою високої мрії, музикою мови. Основний конфлікт у творі — між буденним життям і високими пориваннями душі — підпорядкований головній ідеї — боротьбі за гармонійне вільне життя, високу мрію, красу і вірність, боротьбі проти буденщини, сірості й банальності. Сама ж історія написання п'єси нерозривно пов'язана з так званим грузинським періодом життя поетеси (1908-1913). Під впливом розлуки з рідним краєм Леся Українка, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу її серцю Волинь, згадала свої ліси і "затужила за ними". Саме ця туга, за словами самої поетеси, і була справжнім імпульсом до створення "Лісової пісні". П'єсу написано в небачено короткі строки — за дванадцять днів липня. З листа Лесі Українки до сестри: "Писала я її недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій".

Біографія

r

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Училася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка».

Головні герої

r

Образи “Лісової пісні” Лесі Українки – проживають цікаве життя, переживають, люблять, вірять, сподіваються. Характеристика героїв твору “Лісова пісня” допоможе розкрити їх образи з цитатами, визначити риси характеру.Головні герої драми:Люди – Лукаш, Килина, дядько Лев, Лукашева мати.Міфічні істоти – Мавка, Лісовик, Водяник, Русалки, Перелесник, «Той, що в скелі сидить», «Той, що греблі рве», Потерчата та інші.

Проблематика

r

Головна проблема драми-феєрії "Лісова пісня"- людини й природи. Леся Українка розглядає природу як більш згармонізований світ, аніж людський, а отже, саме наближення людини до природи, на погляд авторки, є орієнтиром на шляху до ідеалу, способом самовдосконалення, одухотворення. Наскрізний художній засіб твору — паралелізм і то специфічна його форма — психологічний паралелізм-, кожна дія починається ремаркою-пейзажем, де сконденсована атмосфера, що незабаром запанує у відповідній дії (рання весна — розквіт кохання в душі Лукаша; пізнє літо — в’яне його кохання, а з ним — і одуховленість; пізня осінь — перемога смерті). У такий спосіб авторка підкреслює нероз’ємний багатофазнний (від психофізичного до містичного) зв’язок людини з довкіллям, з природою.

Символічні образи

r

До написання "Лісової пісні" Леся Українка готувалася все життя. У цей твір вона вклала "цвіт душі" й вилила зі свого серця "те, що не вмирає". Це не звичайна драма, це- драма-пісня, ніжна, як голос сопілки, пісня волинського замріяного лісу, зворушлива, глибока, мудра.

Художній аналіз

r

Аналіз драми “Лісова пісня” Лесі Українки буде корисним для всіх, хто вивчає творчість геніальної письменниці. Як ви знаєте, вона подарувала українській літературі твори найрізноманітніших жанрів: лірика, епос, драма, проза, публіцистика. Значним є також її фольклористичний здобуток — близько 220 записів народних мелодій. Її вклад в українське письменство — багатство нових тем, сюжетів, образів і жанрів.

Композиція

r

Найхарактернішою особливістю композиції «Лісової пісні» є органічне переплетення життя двох світів — природи й людини. Стосунки між людьми й лісовими істотами дають імпульси до зародження і розвитку конфлікту, що визначає сюжет феєрії, в якому розкриваються характери дійових осіб, реалізується творчий задум автора.Складається з прологу і трьох частин. Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви. Пролог являє собою самостійну драматичну сцену, прямо не зв’язану з розвитком сюжету. Він уводить читача у світ природи, знайомить із фантастичними істотами, які заселяють волинські хащі та лісове озеро. У пролозі окреслюється недобре, вороже ставлення «водяного роду» до людини. Згодом воно позначиться на подальшому розвитку подій; природа — повноправна дійова особа п’єси.

Klik her, for at centrere dit kort.
Klik her, for at centrere dit kort.